Перейти до вмісту

Сторінка:Бачинський Ю. Зразок публїцистичної несовісности (1912).pdf/9

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

в тім, щоби цїни на продукти його рільної господарки і на худобу були високі. Тож нема ще жадного противенства інтересів між пролєтарем в містї а мужиком на селї. За те змушений є мужик найматись у властителя великої посїлости як робітник: бо коли він плодів своєї господарки не продає а сам їх споживає, то мусить йому зароблений на панськім ланї заробіток дати то, що потребує, щоби заплатити податки, купити сіль і знаряди“.

От, який сей галицький мужик — в уяві Бауера. Читаєш се і — знова здвигаєш раменами: з відки той чоловік се взяв? Бо-ж ми, що живемо ту, в Галичинї, такого мужика не бачимо. Правда, нагадуємо собі часи, десь з перед 30, 40 років — читаючи тогочасні публїкації і з них то довідуємо ся, що справдї жили в той час в Галичинї такі мужики. Але вже тоді в консервативних таборах йшов лямент, що там по селах „щось дїє ся…“ села щось нїби ворушать ся, настають якісь нові „моди“, старі, добрі звичаї упадають, в головах мужиків роять ся якісь дикі забаганки, якісь „новаторства“, хоч все те — „не для хлопа. Вже в тих часах читаємо про се. А далї, бачимо страшну господарську крізу, в яку попадає село. Тодї і творить ся радикальна партія, як вислів тої крізи. А далї, мов гураґан перевалюєсь через села пошесть еміґрацийна. Цїлі маси кидають села і шукають за новим способом житя, і що не може найти пристановища в містах, жене — з краю, і валить аж за море — в Америку. А ще далї — вибухає ґрандіозний стрейк сїльських робітників. А після сего й розпочинаєсь стала, сезонова еміґрація „до Прус“. І панованє „двора“ і його терор в селї — заникає. Те, що жиє з зарібку — вже свище собі з двора, а те що жиє з рілї — мужик — — Отже, що до того мужика, то — послухайте товаришу Бауер:

Ви кажете: „Стара, віки тріваюча, боротьба між паном а мужиком о лїси, пасовиска і воду ще там (то є — в Галичинї) не скінчена, широколога велика посїлість не дає можности сїльському населеню заспокоїти свій земельний голод, жадане вивлащеня великої посїлости, відданє землї на власність люду находить голосний відгомон. І так прозябає на Сходї (то є — в Галичинї) мужицький соціялїзм, який мужицькому соціялїзмови росийських мужицьких партій блисше стоїть, як пролєтарському соціялїзмови інтернаціональної соціял-демократії“.

Отже так кажете Ви, товаришу Бауер. А тепер