Там же послове були турецький і татарський, просили: «Єжелі хочете у згоді з нами мешкати, чиніте нам справедливость с тих здрайцов наших, то єсть козаков, бо в тім року 5 раз на море ходили». І позволено їх потратити, которії і смотрилися на їх смерть. І стято їх 4, а двох упросил посел турецький.
Року 1636. По сеймі кроль от'їхал бул до Литви і там през літо бавился.
РокуВ том же року на свята великоднії, з неділі на понеділок83, у Острогу Перенесеніє костей княжих з Острога до Ярославля.пані воєводиная, дочка ксьонжни ярославської84, пошедши до замку, казала собі груб* отворити і добити склепу, где лежало тіло отця її, і казала єго взяти, котороє юж було згнило, тілько кості, которії взявши, казала їх помити і посвятити святим[1] єзуїтом* і отвезла до Ярославля до святої[2] матки своєї. А казала їх провадити з церкве, гди русь звикла на пам'ять звитязства Христа спасителя нашего с крестами, с хорогвами тріумф коло церквій отправовати*, аби с того напасть на русь учинити. І так учинили много злого християнству.
В том же року, перед зеленими святи85, і тут не без клопоту християнам справедливим було. Єго милость отець Гулевич, єпіскоп* перемиський, ведлуг привілея, которий король надал, уїхати хотіл до святого Спаса в горах, которому не хотіл допустити Крупський[3], але он, маючи при собі королевських комісаров, і през росказаннє їх, уїхал. Теди Крупський, поїхавши на трибунал до Мазуров, до Пьотркова, і удал єго за гвалтовника, же «мя наїхал і розбил в монастиру, в котором шкод маю на 30 тисячий», і присяг на него.
Того ж року пощастило ляхом. Початок неволі козацької.Гетьман корунний Конецьпольський ведлуг свих[4] способов поїхал на Україну до обозу. Воєводич руський Данилович86, взявшися із обозу і [з] седмисти люду, поїхал на отби-
8*
115
- ↑ В рукопису досить чітко написано слово «святим». Так воно і відтворено у виданнях РИС і НС. Але О. Левицький чомусь вважав це помилкою, допущеною в рукопису, яку зберегли і видавці. Він безпідставно замінив слово «святим» на слово «отцом». Автор літопису, мабуть, механічно вжив тут слово «святим» як епітет, що в ті часи широко застосовувалося в Речі Посполитій по відношенню до єзуїтів, або він вжив його з іронією, що цілком можливо в мові автора літопису — яскраво виявленого антиуніата.
- ↑ Тут же в рукопису ясно написано слово «святої». Так воно відтворено у виданнях РИС і НС. Але і тут О. Левицький без будь-яких підстав слово «святої» замінив на слово «тої». Хоч нам і важко тепер визначити, в якому розумінні — благоговійно-шанобливому чи іронічному — автор вжив тут це слово, однак немає сумніву, що воно читається саме так.
- ↑ Так в рукопису. Має бути — «Крупецький».
- ↑ Так в рукопису. Має бути — «своїх».
