Цю сторінку схвалено
них пам'яток, однак, як історичне джерело, вони вивчені і використані далеко недостатньо. Лише над одним українським літописом, а саме над літописом Самовидця, проведена значна науково-дослідна робота[1].
- ↑ Вперше «Літопис Самовидця» опублікував О. Бодянський 1846 року в «Чтениях в императорском обществе истории и древностей при Московском университете» (1846, № 1, 2), за списком, виявленим П. Кулішем 1843 року. Хоч літопис у численних списках був відомий і раніше, однак лише після опублікування він став доступним для широких кіл дослідників і зайняв почесне місце серед українських літописів. Про цей літопис писали або згадували у своїх працях П. О. Куліш, О. М. Бодянський, М. О. Максимович, Г. Ф. Карпов, В. Б. Антонович, М. І. Костомаров, К. М. Бестужев-Рюмін, О. І. Левицький, О. Огоновський, В. С. Іконніков, І. Я. Франко, Д. І. Багалій, М. С. Грушевський, M. C. Возняк, В. О. Романовський, M. H. Петровський та ін. Перше, досить грунтовне дослідження літопису було зроблене О. І. Левицьким у статті «Опыт исследования о летописи Самовидца» (Летопись Самовидца, стор. 1—81). Підсумки студій над літописом Самовидця та докладне для свого часу дослідження літопису здійснено в праці M. H. Петровського, Нариси історії України XVII — початку XVIII століть, т. I. Досліди над літописом Самовидця, Харків, 1930.
