рання староства* до міст, где козаки мешкають, і росказовал, аби заровно отправовали подданство як міщане, так і козаки, которії ся отмовляли: «Ми смо* люд рицерський, тому смо не привикли, бо то нам не звичай, але тя прохаєм, заховай нас з ласки своєї, милостивий пане, бо можем ся на що вам придати». А он їм отповідил, же «я не дбаю о вас, бо я маю над вас ліпших рициров». Скоро тоє вчули от него, подяковали му з[а] мешкання. Он тиж поїхал з німцями назад, а було при нюм 4 сот, обачил трошки татаров, хотіл із славою до гетьмана приїхати, але свідомий тих речей козак мовил: Воєводич руський Данилович.«Милостивий пане, дай покой, бо то ваб на вас, жебисте не програли за виграння і будет встид». А он того не слухал, але рушился к нім, которого огорнули вкруг і ледве сам утік, і то за помоччю козацькою, а німці, як мухи, погинули. І так до обозу приїхавши, знову взял 4 ста люду, поїхал в дикії поля, хотячи німецькою штукою помститися. І так єго зо вшистким взяли татаре.
В тім же року гетьман польний* пан Казановський87 умер у обозі, которий много воєвал в Москві із старим королем, так же і с тим.
В тім же року і іних панов много померло: умер ксюнжа Януш Вишневецький, староста* кременецький, которий ставил под час потреби* до обозу люду 1 000 альбо полтори. Так же умер ксюнжа Заславськоє Єрій, так же ставил часу потреби 1 000 люду. Так же пан Лукаш Жолкевський, //с. 174староста переяславський, що с козаками оріхи гриз, так же 1 000 люду ставил. Так же і литовський гетьман пан Сапіга88, которий ставил 10 000 люду. Пан Бережанський, подчаший*, умер, пан Куликовський умер і інших много померло.
РокуРоку 1637. Скоро под сейм земля ся трясла на велію панни Марії гдромниці89, із суботи на неділю, о годині дев'ятой. Потом весна була барзо сухая, не хотіло ся нічого родити, але і трави не було. А потом огні почали пановати, же много міст погоріло: Сокаль, Крилув, Белз, Самбур, у Вишні передмістя, у Яворові, і ве Львові предмістя Галицькоє вшистко і костелов два, і третьому ся достало. Не досить ту, але і Україна о тих же огня роскошах мають що повідати. В тім же року Новина. Дощ крвавий. Мніх літав над Римом.новина була принесена от Риму, же там дощ падал крвавий і град так великий, як полтора фунта олова, і перун* ударил на каплицу, где єсть у схованню папезькая корона; мніх, літаючий над містом волал*: «Біда тобі, біда Риме!» А бул в
116
