Сторінка:Бевзо О. А. Львівський літопис і Острозький літописець (1971).pdf/122

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


то 7 сот жолніров, бо і жадного забитого не знашли, мовили: «Альбо їх поїли?». В тім гетьман польний пан Потоцький, довідавшися где суть козаки, пошол за ними, і так то битву вчинили с козаками, але штукою, бо перше подослано жидов з горілками, і Павлюк ручил жидом, же заплатять. І так поспивалося войсько — не знали о собі, не так о битві. А Лащ стеріг на тоє і гетьманові //с. 175 дал знати, і так напавши, і побили їх.

В тім же року пан Зборецький умер[1]. Тілько сами не знають, [як] много: єдні кажуть 6 000, другії кажуть шестсот, третії кажуть 3 000, не могуть ся згодити. А гетьмана, а ні полковника жадного не кажуть, щоби забито. А поляки[2] кажуть, же нічого не збито в войську, а кількадесят значних панов, рохмістров, поручников (на велію святого Николи90 тая битва пред польськими святи була), старих полковников побито. О том коли ся довідал канцлер пан Замойський92, жаловав того, що без єго волі важилися того: «Бо скоро я встану с тої хороби, я тоє поганство знесу, а єжелі умру, навіки їм ніхто нічого не вчинить». І так розгнівавшися, жеби пророчество єго сполнилося, умер перед велією руського Христова рождества, впрод* казавши зо всіх маєтностий попом перед себе стати, хотячи їм права і вольності отобрати, хто би на унію не позволил. І скоро ся з ближших міст зобрали скількадесят їх до Замостя, — он кадуками* забит. І так с того нічого, бо пані Замойськая93 казала їм до домов своїх с тим, з чим пришли, іти. Смерть пана Замойського і єзуїти.В рок по пану канцлеру єзуїта того ж дня і години от кадуков забит, сповідник пана Замойського, скьондз* Бартош. Пред смертю виділ пан Замойський пекло отвореноє і огонь геєнський*, а они правили, же «то чистець*, не бойся».

А межи козаками здрада ся учинила. Павлюка, що бул перше у Варшаві, коли Сулиму загублено, упрошено, яко ж бул і в Замостю по випущенню, козаки, обачивши, же то їх зведено, видали Павлюка, Томашика94 і Чечугу, а небожчика Кизиму в Києві з сином зтрачено.

Року 1638. Сейм бул о середопостю95, на котором потратили козаков старших, що їх козаки видали, то-

118

  1. Ця фраза, безперечно, написана після деякої перерви в роботі над літописом. Записавши, явно не на своєму місці, поодинокий, уривчастий факт — звістку про смерть Зборецького, — літописець потім продовжив свою розповідь про боротьбу козаків проти польсько-шляхетських військ.
  2. В тексті рукопису написано — «Павлюка», але це явна описка.