Сторінка:Бевзо О. А. Львівський літопис і Острозький літописець (1971).pdf/125

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


с. 178Року 1646. Кроль польський Владислав IV хотіл воєвати на Турка і затяг бул люд шведський, котрий великії збитки всюди чинили. Сенаторове і Річ Посполитая того не допустили, войни з турчином міти не зезволили*, бо еще примир'я було не вишло.

Року 1647.//

с. 179Року 1648. Король Владислав четвертий перед вознесеніем умер, по которого смерті в тиждень войсько польськое кварцяное*, котороє на козаки було пошло скоро на весну на Україну, Богдан Хмельницький, з реєстровими козаками ребеллізовавши* і з Ордою кон'юровавши* татарською; под Жолтими Водами збили і о трех годинах на порох обоз і жолніре живцем зо всіма добрами, оружієм і арматою захватали і в неволю татарськую гетьманов Потоцького, коронного, Калиновського, польного, з многи шляхти задали109.

Тогди Потоцький досить анімушно* строфовал* Хмельницького: «Хлопе, мовить, чим же так зацному* рицерству Орд татарських (которим и звитяг приписовали) заплатиш?» Которому отповіділ Хмельницький не глупе: «Тобою, мовить, і іншими с тобою». І на тих міст* отдал єго татаром, і окован зо всіми. З того обозу ледво хто уйшол, для оповідення чуда так знаменитого захован, і то в сермяжці*, не в блаватах* вишол.

Потом екскузовался Хмельницький у сенату, і у ксенжунт, і у панов великих, же то з неволі учинити мусил, боронячися, і же єму ж полковники над козаками лядськії кривди чинили великіє і всему Войську Запорозькому, старшинствуючи, особливе Чаплінський110, і хуружого коронного* на то побудивши Конецьпольського111. Просил теди о приверненнє* вольностий давніх Войську Запорозькому, посли на конвокацію* виправивши до Варшави, которим обіцано було под кондиціями* певними все през комісаров пана Киселя, воєводу браславського, і інших до Києва на комісію виправлених, привернути112. А же Хмельницький розослал бул полковников на всі сторони: на Білую Русь, на Сіверщизну, на Поліссє, на руську Подоллю, на Волинь з козаками, до которих навенцей* хлопства* в'язалося, і добивали містечок і міст, шляхту і жидов, і ляхов всіх впень стинаючи, а добра у всіх огулом отбираючи і обдираючи, і людей невинних губ'ячи, костели і кляштори луп'ячи. Особливе Кривонос на Подоллю тоє броїл. Теди ксюнжента Домінік113, булаву гетьманськую ма-

121