Сторінка:Бевзо О. А. Львівський літопис і Острозький літописець (1971).pdf/127

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


тинавши. Замку Високого добули і люд вистинали, также по кляшторах все побрали і по церквах. І люд єдин татаре вибрали, другий от меча погинул, третій — от голоду, четвертий — от повітря. У церкві святого Юр'я трупа 54 забитих людей, і татарин, на самий престол упадши, розбився. У бернадинов русі ж, що була поутікала для оборони, на п'ятсот і большей постинано, также і в місті, на ратушу, на валах.//

с. 181Року 1649. Коронація по трех кролях в Кракові була і сейм тронедільний, на котором знову посполитоє рушеннє на козаков ухвалено120. Виправлено і комісаров було, пана воєводу браславського121, до козаков, але с того нічого, бо ледво назад в покою вернулися, конклюдовавши* і отложивши комісію до зелених свят122, под кондиціями певними покой заварши*: аби козаки по Горинь і Случ і Пріпить далей не заходили і залоги свої міли і по Каменець-Подольський, а поляци з сего боку ку нім не переходили, русі ж теж аби по містах і по селах не губили; що єднак не сполнили поляци, бо многих і духовних і світських, винних і невинних на паль повбивали, і погубили таємне и явне, і наїзди* чинячи, і каждий в своїй маєтності шляхтич. Що гди ся донесло Хмельницького, не схотіл покою і згоди жадної, любо бул пункта* послал до кроля123, аби воєвода києвський завше русин бул, і каштелян*, і митрополит в сенаті аби засідал, і унія аби повсюду знесена була. Вшак же і того венцей* не домагаючися, годитися отмовил для недотримання слова і тиранства над руссю лядського строгого. Гди теди міста і містечка висікали на Подоллю, добиваючи Острополя, Полонного, Красилова, Константинова Старого і Нового і інших, Синявку, Зінькув… [1], козаки почали — наступова[в] пост Петров — і, Межибожа добувши, впень вистинали і спалили і ляхов з тамтих крайов вибили. Уступили ляхи аж под Збараж місто і окопалися потенжне, а козаки за ними здалека, чекаючи конца посту Петрова124. В п'яток теди самий з вечера приближившися, назавтріє, на 12 апостолов125, скоро ксюнже Вишневецький Єремія Корибут, з руського покоління лях, швагер пана Замойського126 і Конецьпольського хоружного, до обозу того (где були старшими над [2] пан бельський[3] Фірлей127, пан каменецький Ляскорун-

123

  1. Тут скорочено написане якесь слово. Мабуть, «інші».
  2. Тут пропущено слово «войськом».
  3. Так в рукопису. Має бути «белзький».