Зима лихая.Христові пустила була зима, на завтреє богоявленія244 вода була великая, греблі порвало, млини позносило і всі м'ясниці тії тепло було, юж ніхто не сподівався, жеби зима міла бути. Аж на масниці приморозки, а, запустивши на великий пост245, сніг випал так великий, же ніхто не мог с хором, сиріч* з дому, вийти, не прокидавши лопатою, окна і двері завіяло, і мороз лютий бул, хто по дрова поїхал, то змерз. І так було увесь пост, а на воскресеніе Христово болото великоє було, аж по коліна.
Звізда.Того же року звізда з хвостом указовалася на небі през всю зиму.
Того же року у Осторозі[1] на замковій церкві виділи аггела стоячого з голим мечем.
1620. Краковський умер.Януш краковський князь Острозький умер. На єго місто пановання Острозького внук єго, по доці, Домінік246 з дому Жаславського[2].
Того же року ноєврія дня 1 трясеніє землі було.
1621. Война с Турком. Козаки запорозькії вишли були всі з Запорожжа, аж було пусто, бо кролевич міл поле ставити* с цесарем турецьким, і стояли обозом под Хотиним.
Там же ув обозі гетьман Ходкевич умер[3] котрий взял бул ксяжну Острозькую. А она вдовою пановала і напускала у Острог єзуїтов, іже през них много злого сотвори православним, що низшей окажеться247.
Того же року дорожина була: жито по 12 злот, ячмінь по 8, а овес по 6248. І того ради і у крамах все поднялося дорого.
Того же року Патріарха в Києві бул.патріарха ієрусалимський Феофан бул в Києві і много благочестія вніс в нашу землю, отступников, котрії во унії були, откидал і проклятству їх отдал, а отца Іова Борецького на митрополитство посвятил.
1622. Місяца апріля, у Вітепську будучи, уніят владика Іасафат всі церкви под унією, тілько єдина не под унією, і Митрополит в Києві, а православнії владику убито.он взявши того священика православного в ланцюх на воскресеніе Христово. Мішчане, ужалившися священика, найшли на двор владичий, //арк. 130 зв. добуваючи єго. А они, запершися в дворі моцно, і боронилися, з двору стріляли, і застрілили владичії слуги єдного міщанина, котрий міл двох синов вдатних*. Тії з жалю великого по своєм отці моцно до двору доби-
