жа Леона третего262, которий боронил барзо, аби духа святого не придавали «і от сина», о чом єсть у Цезар Баранійшу достаточно доложоно на листі осьмсот 59263.
А по семом соборі //арк. 132 зв. в сто літ над уфалу і постановеннє всіх святих седми вселенських соборов, Формос, папіж в Римі, с помочники своїми сміл єресь погибелі ново винести, мило положонную анафему от святих отець. Кто би важился над їх затвердження з інтрокцією[1] іною виникати а «от сина» ісхоженіє приложити, повідаючи, же сам син божий і всі святії вселенськії собори недосконали[2] рекли о духу святом, которий тілько от отца походить, потреба приложити «і от сина» і учинити сина отцем святому духу?
Лео Великий в Римі папіж казал вирити на таблиці сребреной визнання віри і за олтарем поставити казал, яки у визнанню віри співано, же дух святий тілько от отца походить, а «от сина» под анафемою.
Права, постановеннє таковоє в Римі папіжове учинили і межи канони єсть получено, же хотя би міли всі овечки Христові ораз згинути, жаден не маєт оному пастиреві, то єсть папіжеві, которий єслі би, не дбаючи о своїм і о своїх овечках збавенню, з собою до пекла громадою віл душі людськії на вічноє затраченє, і не может мовити, що чиниш.
О, проклятоє право і уфало а окрутно злосливоє серце, в котором ся, тоє право зачавши, з'явило на згибель полнячих єго!
Жид талмуд зложивши, списали по Хресті в 400 літ учонії на ім'я Рабіна і Арабіса264. Жиди те же учонії по Христі у 190 літ іменем Аквіля265 біблію прекладал.
