личных летописцев о начале града Киева, К., 1836, стор. 200—201; Полное собрание русских летописей, т. II, стор. 358; М. Stryjkowski, Kronika polska, litewska, żmódska i wszystkiej Rusi, tom I, Warszawa, 1846, стор. 272; Wielka encyklopedia powszechna ilustrowana, tom XXIII—XXIV, Warszawa, 1899—1900, стор. 712) — 99.
³ Мова йде про татар, які напали на руські землі на провідній (поминальній) неділі, що в 1498 році починалася 22 квітня. Це був перший і надзвичайно спустошливий напад турків і татар на Галичину (Полное собрание русских летописей, т. II, Прибавление, стор. 361; М. Бельський, Хроніка, стор. 904) — 99.
⁴ Про цей напад татар і турків на Україну в інших джерелах звісток не зустрічаємо — 99.
⁵ М. Бельський битву з татарами під Сокалем датує 2 серпня 1519 року (М. Бельський, Хроніка, стор. 1009) — 100.
⁶ Це був напад на Україну загону турків з 12 000 чоловік, серед яких було лише 4000 білогородських та інших татар (М. Бельський, Хроніка, стор. 1026) — 100.
⁷ Облогу турками Рогатина М. Бельський відносить на 1524 рік (М. Бельський, Хроніка, стор. 1027) — 100.
⁸ Мабуть ця подія трапилася 8 серпня 1542 року, в день свята рождества діви Марії — 100.
⁹ Мова йде про Арсенія (Марка) Балабана, львівського єпіскопа, дата смерті якого в літопису зазначена неправильно. А. Балабана було обрано на львівського єпіскопа в 1549 році, після смерті першого львівського єпіскопа Макарія Тучапського. Умер Арсеній Балабан в кінці 1568 або на початку 1569 року (Д. Зубрицький, Хроніка міста Львова, стор. 171, 190; Архив Юго-западной России, ч. 1, т. X, стор. 30) — 100.
¹⁰ Тут іде мова про молоду вдову Яна Заполія, короля східної частини Угорщини, що помер 22 липня 1540 року, Ізабеллу, яка після смерті чоловіка залишилася з своїм сином Яном Сигізмундом, що мав від роду лише кілька місяців, і разом з регентами управляла Трансільванією. Д. Зубрицький у своїй «Хроніці міста Львова» зазначає, що в 1556 році, в суботу другої неділі великого посту, тобто 28 лютого, до Львова прибула угорська королева Ізабелла з сином Яном Сигізмундом, помилково називаючи її не дружиною, а дочкою померлого короля Яна І Заполія і сестрою тодішнього короля (?), і перебувала у Львові декілька місяців. Те, що мова йде саме про правительку Трансільванії, підтверджує і сам Д. Зубрицький, який у своїй «Хроніці» під 1557 роком пише, що королева Ізабелла, повернувшись 21 березня в Угорщину, у трансільванське місто Альба Юлія (Білий город), в подяку за гостинний прийом її у Львові, разом з своїм сином Яном Сигізмундом, якому тоді вже було 17 років, видала диплом львівським купцям, що звільняв їх в Угорщині від всіх митних податків (Д. Зубрицький, Хроніка міста Львова, стор. 177, 178; Н. Борецкий-Бергфельд, История Венгрии в средние века и в новое время, СПб., 1908, стор. 122—137; див. також К. Маркс, Хронологические выписки. — Архив Маркса и Энгельса, т. VIII, стор. 52—53) — 101.
¹¹ Це був похід польсько-литовської армії в Прибалтику, який завершився приєднанням у 1561 році Лівонії до Литви, що суперечило інтересам Росії — 101.
¹² Мова йде про напад на Україну кримського калги з двадцятитисячним загоном татар, що відбувся на початку 1558 року з наказу хана, розгніваного вчинками Д. Вишневецького, який перейшов на службу в Російську державу і готував похід проти Криму. Татари несподівано напали на Брацлавщину, пройшли Барську, Хмельницьку та інші сусідні волості Волині та Поділля, пограбували їх і з величезним полоном (близько 40 тисяч чоловік) повернулися назад, не зустрівши з боку литовського війська ніякого опору (Полное собрание русских летописей, т. 13, первая половина, VIII. Летописный сборник, именуемый Патриаршей или Никоновской летописью, СПб., 1904, стор. 289; М. Грушевський, Історія України-Русі, т. VII, стор. 122) — 101.
142
