Сигізмунд потрапив до рук султана. Визнавши Яна Сигізмунда угорським королем, султан повернув його матері. Ізабелла разом з сином виїхала до Трансільванії (Семиграддя), яку турецький султан визнав за Яном Сигізмундом і видав йому про це відповідний привілей (див. коментар 10) — 127.
¹⁵⁹ Рік народження Яна Замойського в літопису зазначено неправильно. М. Бельський називає датою народження Замойського 8 березня 1542 року, яка і прийнята в історичній літературі (М. Бельський, Хроніка, стор. 1089) — 127.
¹⁶⁰ Польський король Сигізмунд І Старий — 127.
¹⁶¹ Петроковський сейм засідав з 31 жовтня до 12 грудня 1548 року. На цьому сеймі поглибилася боротьба між депутатами від землевласників, які домагалися рівноправ'я для свого стану, і представниками крупних магнатів, що одержали від королів різними шляхами величезні земельні володіння і значну політичну владу. Саме тут особливо виявилася криза, що назрівала в державному ладі і у всій системі управління в Польщі та Литві в другій половині XVI століття (М. Бельський, Хроніка, стор. 1096—1099; Г. Шмитт, История польского народа, т. II , стор. 49—51; В. Грабеньский, История польского народа, стор. 107—108) — 127.
¹⁶² Події, описані під 1550 роком, М. Бельський відносить на 1551 рік (М. Бельський, Хроніка, стор. 1107—1108) — 127.
¹⁶³ Дочку Беати, у дівоцтві Костелецької, та Іллі Острозького (див. коментар 137) Гальшку Острозьку Д. Сангушко викрав після того, як йому було відмовлено в сватанні до неї. Ця подія, характерна для історії фамільної й династичної боротьби в Польщі та Литві XVI—XVII століть, відноситься не до 1550 року, як зазначено в літопису, а до 1553 року. Приводом для гонитви М. Зборовського за Д. Сангушком було намагання Зборовського одружити з Гальшкою Острозькою — єдиною спадкоємницею багатих фамільних помість Іллі Острозького — одного з своїх синів. Однак здійснити цей задум Зборовському не вдалося (М. Бельський, Хроніка, стор. 1116—1117; П. Т. Викторовский, Западнорусские дворянские фамилии, отпавшие от православия в конце XVI и в XVII вв., вып. 1, стор. 7; И. Шараневич, Гальшка Острожская, Историческое исследование, Львов, 1880) — 127.
¹⁶⁴ Див. коментар 11 — 127.
¹⁶⁵ Див. коментар 11 — 127.
¹⁶⁶ На початку 1563 року російський цар Іван IV Грозний з великим військом вирушив на Полоцьк — важливий стратегічний і торговий пункт. Події розгорталися досить швидко. До 31 січня було закінчено облогу міста, а 15 лютого Полоцьк здався (М. Бельський, Хроніка, стор. 1145—1146; С. М. Соловьев, История России с древнейших времен, кн. III (тома 5-6), стор. 575—576) — 127.
¹⁶⁷ Стефан VII Томша, ставши господарем Молдавії, скарав на смерть попереднього молдавського господаря-узурпатора Якова Василаки Геракліда — 127.
¹⁶⁸ Тут у літопису невдало викладено звістки «Хроніки» М. Бельського про битву під Невелем, в якій говориться, що російські війська в кількості 40 тисяч чоловік зазнали поразки, втративши убитими близько 7—8 тисяч чоловік (М. Бельський, Хроніка, стор. 1151—1152) — 127.
¹⁶⁹ Дмитра Вишневецького страчено в 1564 році — 127.
¹⁷⁰ Цей напад татар на Україну М. Бельський описав під 1566 роком (М. Бельський, Хроніка, стор. 1163) — 127.
¹⁷¹ Приводом для скупчення великого польського війська під Радошковичами була авантюрна спроба короля Сигізмунда II Августа за допомогою якогось Козлова, що втік з Росії в Литву, схилити на свій бік російських вельмож і захопити владу в Російській державі. Змову було розкрито, а Козлова і декількох вельмож страчено. Після цього король військо розпустив, але один загін на чолі з Яном Ходкевичем, жмудським старостою, послав, щоб захопити російський замок Ула. З Полоцька була надіслана допомога оточеному гарнізону, яка швидко прибула на місце і допомогла відстояти фортецю. Поляки виявили боягузтво і з соромом та великими втратами примушені були відступити, про що Ходкевич
153
