даними. Документи свідчать, що Костянтин Василій-Костянтинович Острозький фігурував у листі свого батька від 1 грудня 1592 року до Львівського братства, як ще живий. Дослідники відносять смерть Костянтина Василія-Костянтиновича Острозького на 1595 рік (М. А. Максимович, Собрание сочинений, т. І, Отдел исторический, стор. 190; П. Т. Викторовский, Западнорусские дворянские фамилии, отпавшие от православия в конце XVI и в XVII вв., вып. 1, стор. 28) — 129.
²⁰⁷ Див. коментар 26 — 130.
²⁰⁸ Тут іде мова про події, що мали місце під час першого великого селянсько-козацького повстання, розпочатого в 1591 році, до якого примкнули реєстрові козаки на чолі з Криштофом Косинським. Автор літопису для цих звісток, мабуть, крім «Хроніки» М. Бельського, яка закінчується 1598 роком, уже користувався також й іншими джерелами. У Бельського немає згадки про облогу князем Олександром Острозьким Трипілля, в якому укріпилися козаки, як не згадується і про те, що козаки взяли Переяслав (М. Бельський, Хроніка, стор. 1689—1691; Жерела до історії України-Русі, т. VIII, стор. 65—67, 68—71) — 130.
²⁰⁹ Наближеність автора Острозького літописця до князів Острозьких, зокрема до Василія Костянтина Острозького, у якого Северин Наливайко перебував на службі, зумовила негативне ставлення літописця до Наливайка як керівника антифеодального повстання, що поширилося також на володіння Острозьких (див. коментар 30 та стор. 79— 80) — 130.
²¹⁰ Мова йде про трансільванського (семиградського) князя Сигізмунда Баторія, який разом з молдавським господарем Стефаном VIII Розваном і волоським господарем Михайлом І Хоробрим боровся за об’єднання всіх молдавських земель. Сигізмунд Баторій зазнав поразки в результаті зрадливого вбивства Михайла І Хороброго та втручання в молдавські справи Польщі, яка поставила господарем Молдавії свого ставленика Ієремію Могилу (С. Н. Палаузов, Румынские господарства Валахия и Молдавия в историко-политическом отношении, стор. 46—48, 104; История Молдавии, т. І, стор. 164—168; див. також: К. Маркс, Хронологические выписки. — Архив Маркса и Энгельса, т. VIII, стор. 59) — 130.
²¹¹ Див. коментар 21 — 130.
²¹² Сніг випав 2 жовтня. Сіяли озимину після 21 листопада — 130.
²¹³ Автор літопису мав на увазі розгром останнього сибірського князя Кучума, який у 1571 році зобов'язався було сплачувати дань Іванові IV Грозному, а потім убив російського посла і по відношенню до росіян займав ворожу позицію. Лише в серпні 1598 року загони Кучума були розбиті наголову російськими військами на чолі з воєводою Воєйковим (С. М. Соловьев, История России с древнейших времен, кн. III (тома 5-6), стор. 687—688; там же, кн. IV (тома 7-8), стор. 374) — 130.
²¹⁴ 1600 року Михайло І Хоробрий вступив у Молдавію, щоб примусити польського ставленика Ієремію Могилу залишити молдавське господарство, яке вже до того було під владою Хороброго, але зазнав поразки від військ коаліції, що утворилася проти нього в складі Австрії і Польщі, підтриманих дворянством Трансільванії і партією Ієремії Могили в Молдавії. Михайло І Хоробрий був по-зрадницькому вбитий 19 серпня 1601 року підісланими до нього ставлениками австрійського імператора Рудольфа II Габсбурга. Зневажливе ставлення літописця до Михайла І Хороброго відбиває вплив на автора літопису польського оточення, в якому він перебував (див. коментарі 32 і 210) — 130.
²¹⁵ Боротьба між магометанством і християнським світом за перевагу в Європі наприкінці XVI століття набула форми боротьби між Оттоманською імперією і Священною Римською імперією германського народу на чолі з Австрією. Бажаючи відвернути увагу від політичної і релігійної боротьби, викликаної католицькою реакцією імператора Рудольфа II, який був слухняним знаряддям в руках єзуїтів, австрійський уряд вступив 1593 року у війну з Туреччиною. Успіхи австрійців на Дунаї викликали в Константинополі повстання народу і яничарів, що примусило турецького султана Магомета III особисто виступити в 1596 році з
157
