Сторінка:Бевзо О. А. Львівський літопис і Острозький літописець (1971).pdf/164

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


військом в Угорщину, але перемогою, одержаною над австрійцями в битві при Керезтеші біля Тиси, султан не скористався. Ускладнення у внутрішньому житті Австрії, що загрожували повстанням, з одного боку, безладдя у внутрішньому житті Туреччини, що створилося ще за Магомета III, та повстання, яке вибухло в турецьких володіннях у Малій Азії, — з другого боку, примусили обидві сторони припинити війну. Сітваторокський мир, укладений 11 листопада 1606 року, на який змушений був піти турецький султан Ахмет І, знаменував собою поворот у взаємовідносинах між Туреччиною і Європою. Туреччина вперше прийняла принципи і форми міжнародного права Європи, і султан визнав колишнього віденського короля імператором. Про це перемир'я, мабуть, і говорить літописець, змістивши, однак, хронологічні рамки подій. Це перемир'я, неодноразово поновлюючись, тривало лише близько 20 років, а не до 30 літ, як зазначив літописець («Ахмет І». — Энциклопедический словарь, т. 4, вид. Ф. Брокгауза, И. Ефрона, стор. 535; «Магомет III». — Там же, т. 35, стор. 335; «Рудольф II». — Там же, т. 53, стор. 234; «Турецкие войны». — Там же, т. 67, стор. 118; «Турция». — Там же, стор. 238) — 130.

²¹⁶ Мова йде про Василія Костянтина Костянтиновича Острозького — 131.

²¹⁷ Князя Олександра Василій-Костянтиновича Острозького тут названо ярославським від міста Ярослава, родового маєтку його дружини Анни Костки, в якому він деякий час проживав (П. Т. Викторовский, Западнорусские дворянские фамилии, отпавшие от православия в конце XVI и в XVII вв., вып. І, стор. 33; див. також коментар 84) — 130.

²¹⁸ У цій звістці розповідається про татар, що вторглися на Поділля восени, в період свят пречистої, які відмічаються — перше 15 серпня, а друге — 8 вересня. Про один з цих нападів татар на Поділля в 1605 році згадується в листі Януша Василій-Костянтиновича Острозького до польського короля Сигізмунда III від 26 грудня 1605 року, в якому говориться, що поляки, об'єднавшись з козаками, розгромили татар, які напали на Шаргород та інші міста, відібрали у загарбників захоплений ними великий полон і завдали їм значних втрат (Жерела до історії України-Русі, т. VIII, стор. 111—112) — 130.

²¹⁹ Див. коментар 33 — 131.

²²⁰ Туреччина, яка стояла на чолі мусульманського світу, вела війну з Іраном (Персією) за перевагу на Близькому Сході і водночас вела боротьбу з європейськими християнськими державами за перевагу в Європі. Розшукуючи союзників для боротьби проти Туреччини, іранський уряд входив у зносини із Західною Європою, що й знайшло своє відбиття у літопису у вигляді звістки про посольство персидського царя Аббаса І Великого в Польщу з пропозицією про укладення військового союзу для боротьби проти Туреччини, яка була ворогом як європейських, так і азіатських народів (ст. «Персия». — Энциклопедический словарь, т. 45, вид. Ф. Брокгауз, И. Ефрон, стор. 394—395; «Турция». — Там же, т. 67, стор. 233—238; В. Грабеньский, История польского народа, стор. 187—188) — 131.

²²¹ Про поразку татар у 1606 році під Білою Церквою в інших джерелах звісток не знаходимо — 131.

²²² Див. коментар 37 — 131.

²²³ Події в Польщі 1607 року є прямим продовженням рокошу 1606 року. За допомогою сенату між королем і керівником рокошу М. Зебржидовським було укладено перемир'я, що знайшло своє остаточне вираження в постанові сейму 1609 року, коли рокошанам була оголошена загальна амністія, але одночасно в постанові сейму було указано, що призвідцям політичних смут загрожує віддача до сеймового суду (див. коментар 37; Волюміна легум, т. II , СПб., 1859, стор. 461—462; В. Грабеньский, История польского народа, стор. 178—180) — 131.

²²⁴ Вишневецький Михайло Михайлович — 131.

²²⁵ Після Ієремії Могили молдавським господарем був його брат Симеон Могила (10.VII 1606 — 24.IX 1607), потім короткий час на господарстві був син Симеона Михайло Могила (24.IX 1607 — 19.XII 1607), і лише після цього господарем

158