Сторінка:Бевзо О. А. Львівський літопис і Острозький літописець (1971).pdf/32

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

спосіб самостійність цього твору в основній частині і вказавши одночасно на дуже незначний зв'язок його з «Хронікою» М. Бельського.

Львівський літопис і Острозький літописець є найранішими з відомих нам українських літописів. Невеликі за розміром, вони до краю насичені фактами, датами, численними власними іменами і назвами населених пунктів. За своїм складом, часом написання та змістом обидва літописи, безперечно, можуть бути віднесені до першоджерел. В цьому розумінні цінність даних літописів дуже висока, і вони не поступаються перед іншими українськими літописами, що писалися пізніше, в кін­ці XVII і на початку XVIII століть. Однак ці два літописні документи, як історичне джерело, вивчені і використані далеко не в повній мірі. З Львівського літопису, звичайно, запозичу­ється опис повстання 1630 року[1] та звістка про смерть М. Кривоноса восени 1648 року[2], а з Острозького літописця запозичу­ється лише опис характерного прикладу релігійного фанатизму феодалів-католиків, проявленого Анною Алоїзою Острозькою[3]. Тим часом обидва літописи містять в собі чимало цінних відо­мостей для характеристики внутрішнього життя, побуту, культу­ри і визвольної боротьби українського народу другої половини XVI — першої половини XVII століть та міжнародного стано­вища України в цей період[4].

Питання внутрішнього життя українського народу, події соціального та економічного порядку, а також настрої народних мас України в XVI—XVII століттях в історичній літерату­рі висвітлені ще недостатньо. Це пояснюється тим, що до нашо­го часу дійшло мало документів, які відображають ці сторони життя народу. Літописи, в яких реєстрація фактів часто перехо­дить в оповідний опис подій, є важливим джерелом для висвіт­лення питань повсякденного народного буття. До таких доку­ментів у значній мірі відносяться Львівський літопис і Острозь­кий літописець.

Автор Львівського літопису, йдучи за традиціями давніх літописців, багато уваги приділяв народженню, призначенню на посади та смерті видатних осіб. Але ці звістки дуже лако­нічні і мають огріхи в датуванні подій. Останнє пояснюється, мабуть, тим, що в частині рукопису, яка стосується більш дав­-

  1. Історія Української РСР, т. І. К., 1967, стор. 188— 189.
  2. Там же , стор. 217.
  3. Історія Української РСР, т. І. К., 1955, стор. 216—217.
  4. Слід зауважити, що в обох літописах трапляються випадки, коли події датуються помилково і переважно на один рік раніше або пізніше. Це, мабуть, пояснюється непослідовним користуванням новим і старим календарем. За старим календарем рік починався 1 вересня, внаслідок чого події, які відбувалися після цього числа, вже датувалися наступним роком. У таких випадках, коли не зазна­чено місяця, в якому відбувалася подія, точно визначити рік складно.