вання Польщі в такому напруженому стані позначилося на становищі держави в цілому, знесилювало її та знижувало боєздатність у боротьбі проти головного ворога європейських народів того часу — турецько-татарських орд.
Львівський літопис і Острозький літописець містять цінні звістки про намагання польських магнатів загарбати Російську державу[1] про війни Польщі у Прибалтиці[2] та про боротьбу за Прибалтику між Польщею і Росією[3], про намагання Польщі прибрати до своїх рук Молдавські землі[4] тощо. Особливо цінні відомості містять обидва літописи про напади на Україну татар і турків, про боротьбу проти них українських козаків та про політику магнатської Польщі в питаннях боротьби проти турецько-татарських агресорів і грабіжників.
Територія України, що перебувала під владою Польщі, зазнавала з півдня систематичних і спустошливих нападів турецьких і татарських загарбників, від яких польський уряд був не спроможний захистити підвладну йому територію. За час з 1498 до 1633 року обидва літописці під різними роками відмітили 29 нападів татар і турків на Україну. Важливо зазначити, що в описах цих нападів літописці звертали свою увагу на спустошливість і жорстоку розправу грабіжників над українським і російським населенням, нездатність польського уряду і шляхетської армії дати належну відсіч ворогам і захистити населення від грабунків та вбивств, на все зростаючу силу і здатність українських козаків захищати свою рідну землю від нападів та спустошень турецько-татарськими феодалами.
Автор Львівського літопису перші шість звісток, вписаних у літопис під 1498, 1500, 1501, 1518, 1524 і 1525 роками, присвятив виключно турецьким і татарським нападам[5]. Не випадково в цьому літопису напад татар на Україну 1498 року зроблено першим записом. Це був перший і нечувано спустошливий напад турків і татар на Галичину. В Густинському літопису, у звістках, заснованих на творах М. Бельського, М. Кромера, О. Гваньїні, наведено відомості про напад ворогів у цьому році на Галицько-руські землі. Весною 1498 року Галичина зазнала нечувано спустошливого нападу татар і турків, яких направив на руські землі, що перебували під владою Польщі, молдавський господар Стефан III Великий, який мстився Польщі після невдалого походу в Молдавію польського короля Яна Ольбрахта. Турки і татари разом з волоськими військами, обминувши Львів, який витримав облогу, де вороги лише спалили передмістя, просунулися у глиб країни і розорили та спалили багато сіл і міст,
