1550, 1564, 1568, 1575, 1577, 1605, 1606, 1607, 1608, 1616 і 1618 роками[1]. Якщо у Львівському літопису активні дії українських козаків проти татар і турків описані лише у битві під Хотином, то Острозький літописець приділяє цьому питанню значно більше уваги. Перша звістка про напад татар на Україну під 1512 роком у цьому літопису сформульована так: «Татар поражено под Вишневцем»[2]. Такий енергійний вираз літописець вжив не випадково. Перекопський хан Менглі Герей, незважаючи на мирні відносини з Польщею, весною 1512 року вторгнувся в руські землі, що перебували під владою Польщі, і з загоном у двадцять п'ять тисяч чоловік розташувався між Буськом і Олеськом. Звідси татари розбрелися у всіх напрямках, нещадно грабували та розоряли міста і села, а населення забирали в полон. Польські війська під командуванням М. Каменецького і литовські на чолі з К. Острозьким своїми вдалими діями розгромили татар під Вишневцем, які зосередили тут усе награбоване майно і полонених, збираючись повертатися назад. Переможці звільнили з полону близько п'ятнадцяти тисяч жителів, відібрали награбоване майно, а також забрали близько десяти тисяч коней, що належали татарам[3]. Немає сумніву в тому, що автор літопису надавав великого значення у цій перемозі війську під командуванням Костянтина Івановича Острозького, яке складалося переважно з українців, що у XVII столітті нарівні з литовцями та білорусами загалом називалися литовцями.
Ще більшої уваги заслуговує звістка про напад на Україну татар, яка вміщена в Острозькому літописцю під 1516 роком[4]. У цьому році відбулися найспустошливіші напади кримських татар на Поділля і Волинь. За свідченням джерел була зовсім розорена територія на сорок миль удовж і стільки ж вшир, над населенням чинилися неймовірні насильства і грабунки, було забрано в полон понад п'ятдесят тисяч чоловік[5]. Польський уряд, який вів тоді агресивну війну проти Російської держави, був неспроможний дати татарам належну відсіч. На боротьбу проти них саме життя висунуло нову суспільну силу. Саме з цим нашестям татар пов'язується початок дій українських козаків. На запитання польського короля Сигізмунда І до Менглі Герея, чому, перебуваючи в мирних відносинах з Польщею, він дозволив своїм людям розоряти польські землі, хан відповів, що це зроблено без його відому людьми, яких він не може утримати в покорі. Бажаючи помститися за таке глузливе
