проти жорстокого турецько-мусульманського варварства[1]. Вони ж намагалися ототожнити його з Байдою — героєм відомої української народної пісні, який, нехтуючи життям, іде на смерть в ім'я боротьби проти бусурманських грабіжників і загарбників. Тим часом, є підстави вважати, що пісня про Байду значно ранішого походження і Д. Вишневецький з її героєм нічого спільного мати не міг[2].
Коли б у діяльності Д. Вишневецького справді було щось героїчне, то воно, безумовно, знайшло б відображення у творах сучасників, в тому числі і у Львівському літопису та Острозькому літописцю. Але, як ми бачимо, автор першого літопису зовсім обминув особу Д. Вишневецького, а другий згадав про його страту, як про рядову подію. Відсутність свідоцтва у Львівському літопису і Острозькому літописцю про подвиги Д. Вишневецького, як у літописних документах, що за часом написання стоять найближче до подій, становить одну з підстав для остаточного розвінчання його як захисника українського народу.
Не випадково увагу автора Острозького літописця привернули події 1575 року, у звістках під яким читаємо: «Того же року Богдан Ружинський с козаки низовими, впадши за Перекоп, барзо великії шкоди починил»[3]. Справа в тому, що після втечі 17 червня 1574 року польського короля Генріха Валуа у Францію, Польща переживала один з найтяжчих періодів безкоролів'я. Цим скористалися татари, які в кількості вісімдесяти тисяч вторглися 8 вересня 1575 року на Поділля, розтеклися вглиб країни і вчинили жахливі спустошення. Вони спалили велику кількість міст і сіл, убили багато дітей і стариків, забрали в полон п'ятдесят п'ять тисяч жителів, захопили сто п'ятдесят тисяч коней і незліченну кількість різної худоби та іншого майна й цінностей[4]. У всій Польщі настала нечувана паніка, населення тікало на захід, дехто дістався аж до Кракова. Польські воєводи виявилися неспроможними вчинити татарам дійовий опір. Лише українські козаки на чолі з Богданом Ружинським вторглися за Перекоп і, нікого не милуючи, помстилися татарам за вчинені на Україні збитки. Та, як зауважує М. Бельський, це ні в якій мірі не відповідало шкоді, заподіяній татарами в руських землях[5].
Про особливо активні дії українських козаків проти турків
- ↑ Д. Эварницкий, История запорожских козаков, т. І, СПб., 1892, стор. 83— 86; Н. И. Костомаров, Собрание сочинений, кн. 8, т. 21, СПб., 1906, стор. 729— 731; М. Грушевський, Байда-Вишневецький в поезії і історії. — «Записки українського наукового товариства в Києві», кн. III, Київ, 1908, стор. 108— 139; його ж, Історія України-Русі, т. V II, Київ — Львів, 1909, стор. 126.
- ↑ Українська радянська енциклопедія, т. 2, К., 1960, стор. 403.
- ↑ Див. стор. 129.
- ↑ М. Бельський, Хроніка, стор. 1366.
- ↑ Там же, стор. 1367.
