знайомитися з політичними обставинами, які існували на той час у питаннях, зв'язаних з Прибалтикою. Між Польщею і Литвою, з одного боку, і Росією — з другого, точилося тривале суперництво за Лівонію. Саме через Лівонію російський уряд добивався виходу в Балтійське море для зближення з Західною Європою, що необхідно було для дальшого розвитку продуктивних сил Російської держави. Разом з тим, Лівонія в руках Росії стала б ключем для оволодіння руськими землями, що підпали під владу Литовського князівства. Польський король Сигізмунд II Август скористався з того, що меченосці ув'язнили ризького архіепіскопа, який був братом короля, і убили королівського посла Каспара Лонцького[1], і вирушив у Лівонію з стотисячною армією. Налякані меченосці смирилися і уклали з Польщею оборонний і наступальний союз[2]. Російський цар Іван IV Васильович Грозний, занепокоєний успіхами польського короля, розпочав війну з меченосцями, захопив Дерпт і Нарву — найважливіший порт на Балтійському морі[3], і в 1559 році вступив у Курляндію. Не маючи змоги відстояти себе від зазіхань сусідів, тому що крім Росії у війну з Лівонією вступили Швеція і Данія, великий магістр лівонський ордена меченосців Готгард Кеттлер і ризький епіскоп звернулися за допомогою до Польщі. 1561 року у Вільні був підписаний акт про приєднання Лівонії до Польщі і Литви, за яким орден рицарів-меченосців скасовувався, а великий магістр ордена Кеттлер, відмовившись від чернецької обітниці, одержував Курляндію у вічне спадкове володіння по чоловічій лінії як світський васал Польщі. При цьому лівонцям була обіцяна свобода протестантського віросповідання та їхні давнішні права[4]. Такий стан боротьби між Росією і Польщею за Лівонію і привернув увагу нашого літописця.
Під 1605 роком автор Львівського літопису подав надзвичайно яскраву характеристику становища, в якому опинилися польські інтервенти в окупованій ними Москві: «Того ж року цар московський ся явил і ве Львові бул. Мнішко, воєвода руський, дочку за него дал і до Москви єго провадил на паньство і осадил єго бул. Єднак же ляхи хотіли верх мати над Москвою, почали їх зневажати. Москва, видівши, що зле, ізмінила царя, убили, і людей много, а других в неволю побрано, і Мнішко сиділ. І с того ся война почала в Москві і точилася много. Потім през присягу поддалась була столиця гетьманові Жолкувському. Потом знову облегла їх була Москва і так їх трапили, же не мали що їсти, а ні пити. Же до того пришло було, же не только псов, альбо коток, альбо щуров, але і людей їли, спячих різали, а моч
