Сторінка:Бевзо О. А. Львівський літопис і Острозький літописець (1971).pdf/85

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ви припускати, що він залишався лояльним по відношенню до рядового козацтва і народних мас та, як скривджений польським урядом і старшинською верхівкою, він об'єктивно і правдиво описував добре відомі йому події, учасником і очевидцем яких він був. Це дозволяє нам розглядати опис повстання 1630 року, зроблений Орендаренком, як першоджерельний і достовірний документ.

Опис повстання 1630 року настільки важлива і цінна історична пам'ятка, що вона приверне до себе увагу не лише істориків, а й літературознавців та мовознавців. В даній роботі ми розглянемо цей документ лише як історичне джерело, звертаючи увагу в першу чергу на звістки, відмічені автором Львівського літопису, з приводу яких він зробив свої помітки і зауваження на полях рукопису, та розглянемо його коментарі до певних фактів, даних ним в тексті документа в дужках, де відбилося ставлення літописця до подій, його ідейні погляди.

Для нас дуже цінне солідаризування автора літопису з визначенням причини повстання козаків проти поляків, яке дав автор опису повстання 1630 року: «Жолніре до Києва приїхали с тим інтентом, аби впрод козаков, а затим во вшисткой Україні русь вистинати аж до Москви… То єдині в Києві, а другії всюди поза Дніпром, где нігди ніхто не пам'ятаєт, аби туди стояти міли. І так збродні і кривди незноснії чинили, людей без дання причини забиваючи»[1]. Як бачимо, автор опису повстання 1630 року вважав головною причиною боротьби козаків проти польської шляхти жорстокість, з якою польські магнати ставилися до українського населення, навіть намагаючись винищити його фізично. Автор літопису на полі рукопису відмітив: «Причини войни з козаками», тобто чітко сформулював свої думки з приводу наведених фактів і міркувань і висловив своє ставлення до них.

Деякі польські магнати, як наприклад Ієремія Вишневецький, проявляли звірячу жорстокість по відношенню до українського населення. Та зразком неперевершеного ката, який нещадно винищував і убивав не тільки українських селян, але й дрібну шляхту, був С. Лащ-Тучапський. Ми знаємо про сваволю і безчинства Лаща, що відносяться до 1646 — 1649 років, з розповіді І. Єрлича[2]. В опису повстання 1630 року маємо відомості про найжоростокіші вчинки Лаща в цей період: «Пан Лащ, до Києва Чнедши, Лисінку містечко на самий день великодній вшистко вистинал, як мужов, так і жон, так і дітей, в церкві будучих, і попа з ними. По дорозі людий невинних, буле би тілько русин бул, забивали»[3]. Автор літопису на полі рукопису відмітив: «Діло Лащове на самий Великдень», підкресливши цим самим, що Лащ зробив це навмисне в день традиційного свята,

  1. Див. стор. 105 — 106.
  2. J. Jeгlісz, Latopisiec albo Kroniczka, t. I, Warszawa, 1853, стор. 49 — 50
  3. Див. стор. 106.