Сторінка:Бевзо О. А. Львівський літопис і Острозький літописець (1971).pdf/92

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

польські війська його захистять, «випавши з замку, забрали онії подводи козацькії»[1]. Супровідники підвід дали про це знати козакам. Тоді «козаки послали скаржити до пана гетьмана лятського на того шляхтича, а он і тих посланцов. Козаки, видячи зневагу, же не могут одержати справедливості, учинили собі самі справедливость: послали кілька сот козаков одобрати своє»[2] та заодно вже і за правду помстилися, розгромивши замок того шляхтича. Коли про це провідав польський гетьман, то він відрядив 700 жовнірів, щоб висікти козацьке місто, скориставшись з того, що там не було козаків. Козаки, дізнавшись про намір поляків, послали загін в тисячу чоловік або й більше і «оступивши тоє місто, отдали їм, же ніхто не знає, где ся поділи тії 7 сот жолніров, бо і жадного забитого не знашли, мовили: «Альбо їх поїли?»[3].

Окремі сутички козаків з польським військом завершилися вирішальною битвою, що відбулася під Кумейками, в якій козаки зазнали поразки. Автор літопису, щоб пояснити причини поразки козаків, наводить версію нібито «гетьман польний пан Потоцький, довідавшися где суть козаки, пошол за ними, і так то битву вчинили з козаками, але штукою, бо перше подослано жидов з горілками, і Павлюк ручил жидом, же заплатять. І так поспивалося войсько — не знали о собі, не так о битві. А Лащ стеріг на тоє і гетьманові дал знати, і так напавши, і побили їх»[4]. Невідомо, на якому грунті побудовано це оповідання, бо в інших джерелах підтвердження його ми не знаходимо. Однак спроба автора літопису пояснити поразку козаків під Кумейками підступністю польського командування, мабуть, відбиває якийсь реальний, хоч може і частковий факт, бо підступність у боротьбі проти українських повстанців польське командування застосовувало широко. Приклади використання віроломства по відношенню до Підкови, Наливайка, Сулими красномовно свідчать про часте застосування польським командуванням таких прийомів боротьби. Певне довір'я викликає автор у опису цього факту тим, що звістки літопису про втрати козаків відповідають даним інших джерел. Літописець пише, що поляки самі не знають, скільки тоді загинуло козаків: «Єдні кажуть 6000, другії кажуть шестсот, третії кажуть 3000, не могуть ся згодити»[5]. Ці цифри приблизно збігаються з даними С. Окольського, який каже, що реєстровці нарахували побитих близько 4800 козаків[6]. За підрахунками М. Потоцького, в його реляції С. Конецьпольському від 9(19) грудня 1638 року в са-

  1. Див. стор. 117.
  2. Там же.
  3. Див. стор. 117 — 118.
  4. Див. стор. 118.
  5. Там же.
  6. М. Грушевський, Історія України-Русі, т. VIII , ч. 1, стор. 268.