битви: «З того обозу ледво хто уйшол, для оповідення чуда так знаменитого заховай, і то в сермяжці, не в блаватах вишол»[1].
Виклавши стисло, але досить точно події, що відбувалися після битви під Жовтими Водами, автор літопису зауважує, що поляки з армією «большей, ніжлі на п'ятдесят тисячий за Константинов, под Пилявці, занехавши комісії, з Хмельницьким битися зезволили»[2]. Скупими словами, але досить яскраво змалював літописець картину розгрому польської армії під Пилявою: «А же войська козацькії з ордами і хлопства незлічоного купами перестрашили їх великостю своєю, теди всі ноччю з обозу без потички, у чім хто мог і з чим хто мог, і где хто мог, армату, оружія і добра всі зоставивши, утекли»[3].
Літописець досить точно описує втечу польських військ аж до Львова та безпорадність польських військових начальників і самого Вишневецького, який лише «всі клейноти, і золото, і сребро от міщан і кляшторов, і костелов, і церквей поотбирал на войсько, обіцуючися боронити Львова і не отступити міста і міщан»[4]. Та страхіття зустрічі з повстанцями не дозволило полякам дотримати свого слова перед населенням Львова, бо «скоро послишали о козаках і орді, поутікали: Вишневецький — до Замостя, другії,— где хто могл»[5]. Дальший хід подій теж викладено в літопису досить правильно, за винятком того твердження, нібито Хмельницький «посли до сенату виправил, вотуючи на короля Казимира»[6]. Насправді ж було так. На по чатку листопада (2 та 3 числа за н. ст.) 1648 року Ян Казимир, основний претендент на польський престол після смерті Владислава IV, послав власноручно листа Богдану Хмельницькому через ксьондза Андрія Мокрського, колишнього учителя Хмельницького в роки його навчання у католицькому колегіумі. На цей лист Богдан Хмельницький через того ж Мокрського надіслав відповідь на ім'я польського сенату. В своїй відповіді Хмельницький вимагав покарання Конецьпольського і Вишневецького за розпалювання війни проти українського народу. Сучасники, в тому числі і автор Львівського літопису, сприйняли поїздку Мокрського з листом Хмельницького в польський сенат, як прибуття в Польщу нового козацького посольства[7].
Тяжке становище армії українських повстанців значно погіршало з настанням осінніх холодів і бездоріжжя. Становище польської армії було не кращим. На пропозицію польського короля розпочати переговори про замирення Богдан Хмельниць-
