кий відповів згодою, і воєнні дії було припинено. Літописець коротко, але виразно змалював становище, що створилося в країні у зв'язку з війною: «Бул теж і голод всюди, куди тілько прошли войська козацькії. Було і повітря ніякоєсь, бо люд мер окрутне всюди наголову, навіть і в самих їх войськах, набарзі на бігунки. Мнозство їх великоє на дорозіх і на Україні змерло. І з самих татар Тогай бей, царик татарський, умер, і той Кривонос, полковник, і іни многії по звроті от Польськи»[1]. Слід зазначити, що звістка про час смерті Максима Кривоноса восени 1648 року для історичної науки має особливе значення, тому що про цей факт відомостей в інших джерелах не знаходимо. Останні, починаючи з осені 1648 року, ім'я Максима Кривоноса перестають згадувати.
Звістки Львівського літопису під 1649 роком починаються з розповіді про «сейм тронедільний, на котором знову посполитоє рушеннє на козаков ухвалено»[2]. Ця звістка літопису не відповідає дійсності. У питанні про посполите рушення в польському сенаті на цей раз не було єдиної думки, тому воно залишилося відкритим. Було лише винесено рішення, щоб у зв'язку з наявною небезпекою нового виступу повстанців воєводства остерігалися і завжди були готові для організації оборони[3].
Літописець у звістках під 1649 роком розповідає також про посольство польського уряду, яке очолював А. Кисіль, до Богдана Хмельницького, що привело лише до тимчасового замирення. Автор літопису з явним жалкуванням зазначає: «Але с того нічого, бо ледво назад в покою вернулися, конклюдовавши і отложивши комісію…, под кондиціями певними покой заварши…, що єднак не сполнили поляци, бо многих і духовних і світських, винних і невинних на паль повбивали, і погубили таємне і явне, і наїзди чинячи, і каждий в своїй маєтності шляхтич»[4]. Далі літописець пише, що Богдан Хмельницький, почувши про безчинства поляків, «не схотіл покою і згоди жадної, любо бул пункта послал до кроля, аби воєвода києвський завше русин бул, і каштелян, і митрополит в сенаті аби засідал, і унія аби повсюду знесена була»[5]. Тут мова йде про вимоги, поставлені Богданом Хмельницьким і Військом Запорізьким перед королем і Річчю Посполитою в лютому 1649 року: свобода віросповідання і знищення унії; неминучість нової війни, якщо І. Вишневецький стане коронним гетьманом і буде втручатися в життя українського народу; призначення на посаду київського воєводи осіб руського походження і грецької віри; надання Києву в сенаті трьох місць для митрополита, каштеляна і воєводи; усунення єзуїтів
