Сторінка:Бевзо О. А. Львівський літопис і Острозький літописець (1971).pdf/98

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

з руських шкіл[1]. Ігнорування польським урядом цих вимог викликало відновлення українськими повстанцями війни проти магнатсько-шляхетського панування на Україні.

Автор Львівського літопису в основному правильно описав події, що передували Зборівському договору. Тут цікаво відмітити окремі характеристики, які давав літописець людям і подіям в процесі описування визвольної боротьби українського народу. Про Ієремію Вишневецького, цього відступника від православної віри і свого народу, він говорить, що це «з руського покоління лях»[2]. В ході подій польську армію на чолі з І. Вишневецьким, яка йшла на допомогу полякам, обложеним українськими повстанцями у Збаражі, козаки теж оточили. Літописець так змалював цю картину: «І так знову окопавши їх на шесть миль вшир, коло них стоячи з ордами, стерегли їх през неділь п'ять, аж от голоду і страху поздихали сами. Мало що їх позосталих безоружно вишли на піших ногах і достиховали по дорозі і по містах»[3]. Досталось і посполитому рушенню, яке поспішало на чолі з королем для рятування оточених. Літописець розповідає, що король був з сорокатисячним військом «под Зборовом оскочоний от козаков і татаров, где сам Хмельницький і ган, цар кримський, будучи, так нагнали в сак ляхов, же аж ся попод вози і в вози крили пред кулями і стрілами, где больш їх погинуло, ніжлі под Збаражом»[4]. Довелося королю просити перемир'я, «обецавши козаком вольності і надавши на письмі под певними кондиціями»[5].

Повні зневаги до загарбників заключні слова, якими літописець змальовує закінчення операції, що передувала Зборівському договору. Успіхи повстанців примусили польських магнатів піти на серйозні поступки і погодитися підписати перемир'я. Літописець з гордістю заявляє: «А так на тот час аж випущени були обляженці і недобитки збаразькії»[6].

Автор літопису виклав «напереднійшії» пункти Зборівського договору. Треба сказати, що подав він їх хоч і стисло, але досить вдало. Очевидно, літописець мав у своєму розпорядженні текст договору. Про це свідчить точність формулювань у викладі змісту статей і заключна фраза: «І іншії пункти дробнійшії були, одинадцять в лічбі»[7]. Дійсно, Зборівський договір складається з одинадцяти пунктів[8].

  1. Памятники, изданные Киевской комиссией для разбора древних актов, т. 1 — 2, стор. 332— 333.
  2. Див. стор. 123.
  3. Див. стор. 124.
  4. Там же.
  5. Там же.
  6. Там же.
  7. Там же.
  8. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, т. III, СПб., 1861, стор. 415 — 416.