На жаль, літопис залишився незакіченим. Він відбиває не лише настрої й прагнення народних мас у визвольній боротьбі, а й ставлення самого автора до цих подій. На протязі всього літопису виразно відчувається, що симпатії його автора схилялися на бік повсталих мас українського народу. Обірвавши свій літопис на викладі статей Зборівського договору, укладеного між козаками і польським урядом 8 серпня 1649 року, автор Львівського літопису пішов на Подніпров'я для безпосередньої участі в боротьбі проти польсько-шляхетських загарбників.
Поряд з Львівським літописом багато цінних історичних фактів, як уже зазначалось, містить у собі також Острозький літописець. Описуючи зовнішньополітичні події, питання внутрішнього життя українського народу та визвольної боротьби, автор Острозького літописця виявив себе пристрасним антиуніатом і прихильником інтересів широких народних мас, хоч його літопис доведено лише до 1636 року, коли важливі події визвольної боротьби українського народу лише назрівали.
У підрядкових текстологічних примітках при посиланнях на попередні видання Львівського літопису і Острозького літописця прийнято такі умовні скорочення:
РИС — Львовская русская летопись. — Русский исторический сборник, издаваемый Обществом истории и древностей российских, редактор профессор Погодин, т. З, кн. З, М., 1839, стор. 233 — 267.
НС — Львовская летопись.— Науковый сборник, издаваемый литературным обществом Галицко-русской матицы, введение, примечания и заключение А. С. Петрушевича, Львов, 1868, стор. 255 — 294.
ЮРЛ — Исписание летом от рождества Христова року 1498 и по нем идущих. — Южнорусские летописи, под редакцией О. И. Левицкого, издание Киевской комиссии для разбора древних актов, без титульного листа, К., год издания неизвестен (1917?), стор. 1— 32.
ИА — М. Н. Тихомиров, Малоизвестные летописные памятники. 4. Острожский летописец. — Исторический архив, т. VII, М., 1951, стор. 236 — 253.
