ний і збентежений, але по хвильці пустився мигом через подвірє; ґраф повів за ним очима. Малі ніжки пімчали мов стріли так само, як коли пан Гевішем був свідком перегонів молодіжи в Ню-Йорку. Власник тих малих ніжок не хотів видко стратити ані хвилі, так спішився.
Заки повіз відіхав, ґраф кинув оком на двері дому, що нараз отворилися. Як раз, коли хлопчик підбігав до ґанку, в дверях дому зявилася принадна, струнка постать молодої жінки і поспішила напроти нього. Обоє здавалися летіти на крилах і хлопчик кинувся на шию матери, вона обняла його і тулила до себе, вкриваючи поцілунками гарне його лице.
Давно вже костел у Дорінкорті не бачив так багато набожних, як у першу неділю по приїзді малого наслідника. Ректор Мордент не мав звичайно стілько слухачів на своїх проповідях, але він знав, що й сим разом не задля його краснорічивости прийшли всі вони, навіть люди з сусідних парохій. Цікавість привела сюди тих огорілих селян, їх жінки й діти. Жінки прибралися в найгарнійші святочні одежі, в чепці з пестрими стяжками й кратковані хустки. Коло них дітвора, неменше святочно прибрана. Місцевий лікар сидів у своїй лавці з жінкою й чотирма доньками. Аптикар з родиною, власник корінного склепу, кравчиня й моднярка, всі знатнійші особи ще перед богослуженнєм заняли свої місця. Юрба низшого ряду виповнила костел по береги.