Перейти до вмісту

Сторінка:Бернет Ф. Малий льорд (1923).djvu/109

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 108 —

Бож протягом тижня дивні дива оповідали в околиці про малого льорда. Міс Діблєт, крамарка, мала в тім часі незвичайний збут. Що хвилі входив хтось і купував тасємки за два сотики або голки за сотика, а при тім питав, що діється в замку; її близька звязь із замком через сестру загально були звісні, ніхто не міг мати так точних і свіжих вістий про замкові справи, як міс Діблєт.

І ніхто не завівся у своїх надіях: міс Діблєт точно знала про все, почавши від приготовань, що їх робили перед прибуттєм наслідника, аж до сього, що діялося з ним тепер о кождій порі. Розповідала, які були тапети й меблі в кімнахах Його Достойности, які спровадили забавки з Льондону, як виглядав гуцулик, уїжджений машталіром для малого льорда, який був гарний візочок, до котрого мали запрягати инші куцики, прибрані в срібну упряж, щоби малий льорд навчився повозити. Машталір і ґром, призначені на його услуги, були їі добрими знакомими. Міс Діблєт розповідала також, що малий льорд очарував усіх на замку, бо був добрий, милий, розумний хлопчик; що ґраф немилосердно розлучив його з матірю, що викликало загальне обуреннє; що вся прислуга з найбільшим співчуттєм повитала бідне дитя при вході до замку, та з якою трівогою вели його до бібліотеки, бо кождий дрожав на саму гадку стрічі сього бідняжки з грізним дідом. В сім місці міс Діблєт переривала звичайно оповіданнє, а водячи очима по присутних, торочила дальше піднесеним голосом:

„Але сей хлопчик, видите, мої панство, неустрашимий; сам Тома се мені казав. Війшов до бібліотеки так сміло, мовби був зі своїм дідом