Перейти до вмісту

Сторінка:Бернет Ф. Малий льорд (1923).djvu/12

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 11 —

лого чоловіка. Приходить до мене до кухні як раз того дня, коли вибрали нового президента і далій же говорити зі мною про політику. Станув собі перед огнем, повкладав рученята до кишені, прибрав такий вид, мов судія або адвокат і каже:

„Дуже тішуся, що вибори випали так добре. Добро републики передовсім; тому був я трохи неспокійний і Любунця також. А Катерина, чи задоволена з вибору нового президента?“

„Ба“ — відповів пан Гобз,  чи то раз розмовляв я з ним про справи краю. Сей хлопець має розум над вік“.

Стара служниця незвичайно була привязана до дитини, котру виплекала. Гордилася її красою і принадністю, гарним личком, окруженим ясними кучерями і була переконана, що подібної досконалости нема на світі.

„Такого хлопчика, як наш Седрик“ — повторяла нераз — „надармо шукав би і на Пятій Алєї. (На Пятій Алєї жиють самі аристократи в Ню-Йорку). Всі оглядаються за ним, коли йде улицею, вистроєний в чорний оксамітний одяг, перероблений з матірної сукні. Виглядає зовсім на малого льорда“.

Седрикови ніколи й на гадку не прийшло, щоби мав виглядати на малого льорда. Бо властиво й не знав навіть, що то значить „льорд“. Його найсердечнійшим приятелем був сей купець із нарожного склепу корінного, старий марудник, що одначе забував при нім марудити. Седрик мав велику пошану для нього, уважав його за чоловіка великого значіння і за правдивого маґната. Кілько ріжних річий було в сім склепі! Кава, бакалії, помаранчі, бішкопти і сухі конфітури. А крім сього мав купець візочок і власного коня, що привозив ті