Перейти до вмісту

Сторінка:Бернет Ф. Малий льорд (1923).djvu/143

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 142 —

прошений обід. Від давна вже не було тут ніяких принять, але тепер прибула в гостину на замок одинока сестра ґрафа лєді Льорідель зі своїм мужем. Ся подія викликала в цілім селі велике вражіннє; дзвінок при дверях крамику міс Діблєт не втихав від рана до вечера. Бо й було чому дивуватися: Лєді Льорідель від часу, як вийшла за муж, се є від трийцять кількох літ, не приїздила до брата. Була се старша пані, високої постави, з волосом білим, мов молоко, о лицях румяних мимо старого віку. Рівно добра, як гарна. Лєді Льорідель не похваляла ніколи поступовання брата, а що була сміла і правдомовна, нераз зовсім отверто говорила йому. З того вийшли непорозуміння, а сестра бачучи, що не переконає брата, зірвала з ним усі зносини і не бачилася протягом довгих літ.

Від чужих зачувала, що діялося в домі брата, а се не заохочувало її до навязання пірваних зносин. Про двох старших синів ґрафа, доходили до неї як найгірші вісти; а вона знала, що причиною того була недбайливість вітця, який думав лише про себе, а про дітий зовсім не дбав.

Одного разу прибув на замок Льорідель вісімнайцятьлітний молодець і представився як Седрик Ерель, наймолодший син ґрафа Дорінкорт. Він перебував, як раз у сусідстві і не хотів оминути терен Костуні, про яку так багато розказувала йому покійна мати. Лєді Льорідель була незмірно зворушена сею делікатною вважливістю гарного молодця, задержала його в себе через тиждень, гостила його з найбільшою чутливістю, оказувала найщирійше привязаннє. Сей братанич подобався їй не лише для милого вигляду, але головно тому, що був добрий і благородний. При