Перейти до вмісту

Сторінка:Бернет Ф. Малий льорд (1923).djvu/144

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 143 —

прощанню просила його, щоби не забував на неї і відвідував частійше. Але до сього не прийшло, бо ґраф висварив сина, що без його дозволу був у тітки і заборонив відвідувати її. Та лєді Льорідель не забула ніколи сього милого, сердечного хлопця, а хоч не похваляла його женитьби з Американкою, бо також думала, що оженився з особою без виховання, не менще однак за зле взяла братови, що вирікся сина і заборонив йому вертати до вітчини. Відтак довідалася про смерть капітана Ереля і його старших братів, а тепер дійшла її вість про приїзд із Америки малого хлопчика на якого переходив титул льорда Фонтлєрой.

„Коли мій брат спровадив сю дитину на те, щоб її так зле виховати, як свої діти“ — говорила до мужа — „то невелику прислугу зробив йому. Хиба, що має розсудну і енерґічну матір, яка буде над ним чувати“.

Але коли знов довідалася, що ґраф розлучив Седрика з матірю, обуреннє її не мало границь.

„О того вже за багато“ — говорила, — „щоби дитину в такім віці забирати матери і замикати з таким чоловіком, як мій братчик. Або буде знущатися над дитиною, або зіпсує її нерозсудним веденнєм. Мала би я велику охоту написати до нього, коли би знала, що се на що придасться “.

„Ні на що не придасться, моя дорога“ — відповів її муж, льорд Льорідель.

„То більше, як певно, знаю занадто добре ґрафа, мого достойного брата, щоб я не розуміла, що на се нема ради. Але се дійсно обурююче“.

І в инших сусідних замках говорили про малого льорда. Бо від часу, як прибув унук з Америки, всіх займали вісти про се, що діялося в до-