Ґраф заповів сестрі, що хоче в її честь видати великий обід та запросити на нього всіх довколичних панів з їх родинами. Лєді Льорідель не далася підійти сим словам брата; вона знала аж надто добре, що він хоче зібрати своїх достойних сусідів не в її честь, тілько щоб їм представити внука. Старець рад був похвалитися ним перед світом, та показати, що підхлібні поголоски, які кружили про нього, не дорівнували ще дійсности.
„По стільки упокореннях, яких дізнав з причини обох старших синів“ — говорила лєді Констанція до мужа — „немалий се тріумф для нього впровадити в світ такого наслідника“.
Ґраф порозсилав запросини на всі усюди. Всі приняли їх охотно, кождий рад був пізнати малого льорда, хоч деякі сумнівалися, чи покажеться гостям. У маґнатських домах нема звичаю впроваджувати діти до сальону підчас великих принять. Ґраф знав се, але на сей раз рішив відступити від звичаю і розговорюючи з сестрою об тім, закінчив словами:
„Звичайно діти бувають глупі й нестерпні, трудно отже вводити їх межи люди. Але сей хлопець неподібний до инших дітий, він не дошкулить нікому, на запити відповідає второпно, а непитаний уміє мовчати. Може проте зістати в сальоні при гостях“.
Надійшов день прошеного обіду. Седрик вийшов до гостей, а хоч умів мовчати, мусів майже безпереривно розмовляти, бо не позволяли йому мовчати. Пані саджали його побіч себе, пестили, обсипували запитами, панове побуджували до жар-