Забавився добре, то правда, але ще ніколи в життю не сидів так довго вечером і чувся дуже втомлений. Змагався ще отворяти очи, прислухався розмові гарної панночки з иншими панями і жартам молодих панів, але сонність огортала його чимраз більша, очи замикалися поволи, головка опадала раз у раз на подушку канапи, на якій сидів побіч міс Вівіян. Та дармо змагався, здався в кінци, стулив повіки, притулився до подушки і чув мов крізь сон, як хтось поцілував його в чоло, а милий голос шептав:
„Малий льорд Фонтлєрой засипляє; добраніч, майльорде, спи спокійно“.
Намагався відповісти:
Добраніч вам, пані“ — дуже тішуся, що ви добрі такі“…
І вже не тямив, що діялося в сальоні, все зникло з очий, заснув глибоко і збудився аж другого дня. А забава весела протяглася ще довго на замку, аж у кінци гості розїхалися одні по других.
Як лише останній гість вийшов із сальону, пан Гевішем устав з крісла і приступив до канапи. Кілька хвиль споглядав на милу стать дитини, що лежала недбало в глубокім сні. Одна ніжка звисла, головка спочивала на атласовій подушці, підперта правою рукою. Ясні кучері, розсипані довкола, чудово відбивали від румянного, черствого лиця. Правдивий модель для маляра. Пан Ге-