Перейти до вмісту

Сторінка:Бернет Ф. Малий льорд (1923).djvu/163

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 162 —

піддашу, куди ходив ночувати. Перед тим спав звичайно під голим небом. Зачинав уже навіть мріяти про те, щоби винаймити собі маленьку кімнатку, купити до неї скромну обстанову і так мати власне мешканнє. Але здійсненнє сих мрій не було легке. Нинішне ненадійне запрошеннє наповнило радістю і гордістю бідного хлопця. Піти в гостину до корінного купця, богача, що мав свій склеп, візок і коня, поводитися з ним мов рівний з рівним, було для Діка великою почестю і важною подією в його життю.

„Чи ти знаєш що про ґрафів і ґрафські замки?“ — спитав пан Гобз при прощанню; — „хотів би я дещо близше про се дізнатися“.

„Я читав у „Сотиковім Дневнику“ повість про ґрафів“ — сказав хлопець — „повість під заголовком: „Злочин маґната і месть ґрафині Май“. Один із моїх знакомих позичив мені сей дневник. Се досить цікава повість“.

„Прошу тебе, купи сю повість на мій рахунок і принеси. Наколи найдеш ще що про ґрафів, марґрафів і инших маґнатів, то купи все, даю тобі гроші, завтра почислимося. Він (він, означало для обох Седрика) також не багато знав про се. І так приміром, що до сеї корони, чи вони, сі ґрафи, носять її безнастанно на голові? Думаю, що ні, бо якже вкладали би капелюхи?“

„І якже би спали з тими коронами?“ — додав Дік…

 


XXVII.
 

Такий був початок знакомства корінного купця з Діком. Коли другого дня хлопець прийшов до