Перейти до вмісту

Сторінка:Бернет Ф. Малий льорд (1923).djvu/171

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 170 —

Іще одна річ грала тут важну ролю, а се гроші. Вони так само приємні в Америці, як і в инших краях; а коли з богацтвом звязаний був титул, то одно й друге на погляд пана Гобза не заслугувало на погорду.

„Так, так,  повторяв —  хотять обдерти бідну дитину! Я се відразу зрозумів. Але родина повинна би станути в його обороні і не позволити скривдити його. А може ще не все страчене, може і майно і титул при нім зістануть. Не тратьмо надії!“

Затримав Діка в склепі до пізна, безнастанно розмовляв із ним про ту важну справу, відтак відпровадив хлопця до рога улиці, а вертаючи, станув перед знаним нам домом, потягнув кілька разів дим із люльки і відчитав напис; „До винайму.“ Пан Гобз спав дуже неспокійно сеї ночи.

 


XXVIII.

В кілька днів по тім великім обіді на замку Дорінкорт, усі в Анґлії могли вичитати в часописях вісти про дивні події в родині ґрафа. Ся цікава історія була описана дуже подрібно. Вже перед тим чули, що малий Американець, спроваджений до Анґлії, де обняв становище льорда наслідника, був гарним, розумним хлопчиком, за яким усі пропадали, не виключаючи діда. Жалували молоду вдову, що її не приняв гордий старець. А тут нараз виринула ся нова вість про женитьбу Бевіса, що коротко лише перед смертю носив титул льорда Фонтлєрой. Вдова по нім, також Американка,