Перейти до вмісту

Сторінка:Бернет Ф. Малий льорд (1923).djvu/182

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 181 —

Встав і розглядаючися довкола, додав:

„Як ся хата гарно тепер виглядає. Ти урядила все з таким смаком! Чи позволиш мені сюди деколи зайти?“

„Завсігди рада буду Вашій Достойности.“ — Відпровадила гостя з пошаною аж на ґанок. Як Тома, усадовивши ґрафа в повозі, скочив на кізла й сів побіч візника, оба поглянули собі в очи; не говорили нічого, бо з великого зачудовання бракло їм слів. Серед стілько незвичайних подій, ся несподівана приязнь ґрафа для синової, була одною з неменше цікавих.

 


XXX.
 

Як уже було сказано, сі незвичайні події, які дотикали одної з найзнаменитших анґлійських родин і які мав остаточно рішати суд, не могли лишитися тайною для публики. Дневники розголосили їх небавом по цілім краю. З анґлійських часописий перейшла ся історія до американських, де обудила тим більше зацікавленнє, що оба будучі льорди наслідники походили з Америки. Кружляли найріжнійші здогади, кожда часопись представляла річ інакше, подаючи зовсім відмінні подробиці, а коли був би хто хотів справу пізнати докладно, мусів би хиба все читати, порівнувати і доходити правдоподібности подаваних вістий. Пан Гобз стілько про те начитався, що в кінци все помішалося в його голові і нічого вже не розумів.

Одна часопись подавала, що Седрик був немовлятком у колисці; в другій виступав молодий