невиносима, криклива, лакома, докучлива, прикра. Коли його два сини були ще дітьми, ґраф жив лише для своїх приємностий, подорожував, бавився, полював, дому не любив, особливо коли втратив жінку. Пригадав собі вправді, що третій син не був подібний до братів, але прикмети його, як се згадане було висше, дразнили гордого вітця, бо він не був наслідником.
Тому тепер ані крізь думку не перейшло йому, що міг би привязатися до внука. Післав по нього, бо мав стати його наслідником, займати колись високе становище і носити титул ґрафа. Хотів його отже відповідно виховати. Був певний, що син Американки мусить бути занедбаною дитиною, яку трудно буде нагнути й переробити. Се бентежило його незвичайно, і коли льокай оповістив малого льорда, гордий пан не мав спершу відваги глянути на нього. І тому як раз бажав, щоби хлопчик сам ввійшов до нього, бо не хотів мати свідків свого упокорення, що мусить признати наслідником якогось бруса, нужденного уличника з Ню-Йорку. Але вже сам вид гарного хлопця, що зовсім не виглядав на уличника, переймив його радістю. Ціла його зовнішність указувала на старанне вихованнє, кождий рух був принадний і благородний, а сміливість, з якою наближався до нього, опертий о хребет доґа, незвичайно уняла гордого пана. Не надіявся того по синови Американки і се вразило його дуже мило.
Але розмова з хлопчиком счудувала його ще більше і ввела в рід якогось запаморочення. Се було щось таке, що переходило його поняттє. Ґраф привик до того, що кождий в його присутности був наляканий і несмілий; не припускав навіть, щоби внук не був також несмілий. Тимчасом Сед-