Перейти до вмісту

Сторінка:Бернет Ф. Малий льорд (1923).djvu/88

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 87 —

Підчас убираня заприязнився Седрик із Ґертрудою і пізнав історію її життя. Оповіла йому, що її муж служив при війську і впав на війні; син був моряком, відбував далекі подорожі, видів морських розбійників, людоїдів, Турків і Китайців. Привіз матери з сеї подорожі гарні коралі й черепахи й вона обіцяла показати ті дива Седрикови. Сказала також, що її нароком спровадили сюди аж із другого кінця Анґлії, щоби малий льорд мав старанну опіку, бо вона здавна займалася дітьми в богатих домах. Заки сюди приїхала, була при одній чудовій панночці. —  Вона є мабуть своячкою Вашої Достойности“ — говорила — „зветься міс Ізабеля Воґан. Може сюди приїде коли“.

„Дійсно?  — закликав Седрик —  якже би я рад! Ніколи не знав я близше малих панночок, лише видів здалека. Я хотів би, щоби приїхала сюди“.

Коли Седрик убрався і змовив молитву, завела його Ґертруда до другої кімнати на сніданнє. Була се також велика й гарна кімната. Крізь отворені двері видко було ще третю, а Ґертруда сказала малому льордови, що всі ті три кімнати виключно були для нього призначені. І знов прийшло йому на гадку, як і попередного вечера, коли сидів із дідом в їдальні, що дім сей такий великий, а мешканців так мало.

„Чи се не дивно“, — говорив у задумі — „я такий ще малий і маю мешкати в таких великих трох кімнатах, у такім величавім замку. Яке се дивне!“

„О то лише з початку так здається“ — сказала жінка з усміхом. —  Небавом Ваша Достойність привикне до сього, тут усюди так гарно“.