На провесні, коли сонце стопило сніги, і як лише почала рости трава, виходили міщани на свої сіножаті в Береги розгортати купи кертовиння і розкидати нанесений водою намул, щоб під час сінокосів не зачепити або, борони Боже, не зломити коси. Зближався час перших сінокосів, який звичайно припадав у половині червня. Вже заздалегідь приготовлялись міщани до сінокосів: клепали, гострили коси, направляли граблі, вили та ладнали довгі драбинясті вози. Наші зарічні сусіди петриківці були, мабуть, кращими астрономами, вони вміли вгадати погоду, яка грала таку важливу ролю під час сінокосів, особливо під час сушення і воження сіна. Одного дня вранці виходили петриківці на свої сіножаті косити сіно. В наступних днях починали косити і наші міщани. Бувало, від досвіта до пізнього вечора чути було обабіч Серета шарудіння кіс. Лише час-до-часу приставали косарі, щоб підгострити косу або напитися води з холодного джерела. За косарями стелилися рівними рядами покоси запашного сіна. Сполохана жовто-біла ласичка вийшла зі своєї нори і, піднявшись на задні лапки, обережно розглядалась довкола. Часом пурхнув з гнізда водний птах і сховався у верболозах, тікаючи від несподіваного гостя-косаря і його гострої коси, а бузьки-чорногузи повагом ступали поміж покосами, шукаючи своєї добичі.
У той самий час, коли починались сінокоси, кінчилася наука в школах і починалися вакації. Багато міщанських синів помагало косити сіно своїм батькам. Вони теж опісля помагали косити і в часі жнив. Гімназійна і студентська молодь, діждавшись заслужених вакацій, гуртами вилігувалась на сонці, на дозвіллі проводила час на берегах Серета, толочила міщанські сіножаті, в тому і сіножать “Сан Маріно“ автора цих рядків. Але насправді хлопці були чемні і уважні, вони дуже часто самі помагали в праці біля сіна. Як трава просохла, треба було перевертати і розтрясати покоси. Цю працю помагала виконувати вся міщанська сім’я. Весело і дружньо працювали, бувало, на своїх сіножатях міщани, свояки автора цих рядків, Кравченюки, Яримовичі, Кучерські, Бриковичі, Решетухи та інші. Звичайно жінки і старші діти загортали сіно до валу, а дорослі і сам господар з наймитом складали його в копиці Складання сіна в копиці не було легкою працею, і тому неодному з нас, міщанському синові, заливав піт очі, а міхурі немилосердно пекли долоні.
