Сторінка:Богдан Остап'юк. Давній Тернопіль (1984).djvu/75

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

філії "Просвіти” вписалося кільканадцять визначних міщан. Книжечки "Просвіти” ”кинули між них перший соняшний промінь народньої свідомости”, згадує Барвінський у своїх спогадах. Зауваживши це, він оснував і для них "Міщанську Читальню” (предтечу пізнішого "Міщанського Братства”), яка відіграла важливу ролю в громадському житті давнього Тернополя. При допомозі старости Гринецького, д-ра Лучаківського і радника суду Струмінського віднайдено статут фундації кн. Константина Острозького, наданий 3-го вересня 1593 р. на "приют при церкві Різдва Христового для підупавших і убогих або окалічілих міщан”.

Головний Виділ "Просвіти” у Львові звернув увагу на потребу ширення просвіти серед народніх мас не лише при помочі книжечок і "Письм Просвіти”, але також живим словом, тобто поїздками на села звідчитами та закладанням нових читалень. За прикладом Головного виділу пішла і тернопільська філія вже в 1883 р. Для тієї мети приєднав Барвінський членів Виділу філії Юрія Ґецева, д-ра Івана Лошнева, проф. Льва Рудницького, Петра Левицького та інших. Почались поїздки по селах і містах. Сам Барвінський їздив з викладами та з метою закладання читалень "Просвіти” до таких сіл: Курівці, Бірки Великі, Цебрів, Глубічок Великий, Біла, Чистилів, Кутківці, Довжанка і до міста Микулинець. За цю наполегливу просвітянську працю вислав Головний Виділ у Львові 14 лютого 1884 р. Барвінському письмову подяку. Крім викладів на культ.-освітні теми, Барвінський почав студіювати народню економію, зокрема німецьку, де існували щадничі і промислові спілки. На основі цих студій виголосив Барвінський відчит у філії "Просвіти” 25 березня 1885 р. під заг. "Про упадок нашого хліборобства і спосіб його подвигнення”. В 1884 р. заходом Барвінського постала "Руська Бесіда”, яка стала вогнищем товариського і народнього життя, тоді ще не надто численної інтелігенції Тернополя і його повіту.

В 1885 р. вибрано Барвінського до тернопільської Міської Ради. З його ініціятиви почали промовляти українські радні на засіданнях перший раз по-українськи. 1887 р. Міська Рада делеґувала Барвінського до комітету для прийняття австрійського престолонаслідника, архикнязя Рудольфа. З тієї нагоди влаштовано етнографічну виставку, яка мала показати архикнязеві життя та побут нашого села з усіх околиць Галичини. Головою комітету вибрано Володислава Федоровича, власника