Христіяни, щораз більше переконані, що невіра з кождим днем взмагає ся і занимає обширнійший круг на горизонтї сучасного Христіянства. Не є се атеїзм, якого представителем буз Том Пеін або Роберт Інґерсоль, але більше вирафінований, переважно репрезентований ученими наших часїв, що становить тим більше небезпеченство. Не тілько в Колєгіях і Семінаріях віра образованих людий підкопувана, але те саме можна завважити в книжках призначених для висших шкіл, в котрих обявляє ся недовірюванє і лехковаженє поваги Сьвятого Писаня, якоби таке здавало ся бути в суперечностї з наукою. Колиби нинї ученик, котрий укінчив Колєґію, мав осьвідчити, що Сьв. Писанє є від Бога натхнене, виставивби ся на посьміх своїх товаришів, котрий не многі могли би знести. Можна би знайти кількох котріби признали, що Ісус і Його апостоли були щирими людьми, але помилялись цитуючи писаня Старого Тестаменту.
Таке віруванє в Ісуса і Апостолів не є зовсім віруванєм; бо коли сучасні чи т. зв. „висші критики” суть о тілько мудрі, що знають, коли і де Господь Ісус і Його Апостоли блудили в цитованю Писаня Старого Тестаменту, тодї, сї, висші учені наших часїв є властивими провідниками, бо уважають себе за більше натхнених, чим Ісус і Його Апостоли.
Оцїняючи велику потребу твору, котрий проти дїлавби розширяючій ся невірі, видалисьмо шість
