селянство і навіть на робітників і який відбивається в деяких настроях усередині партії, звязаної тисячами ниток з соціяльним оточенням. Ті політичні труднощі, що випливають із господарчого зросту країни в умовах непу (диференціяція села, аграрне перенаселення, певне зміцнення куркульства й приватного капіталу) на Україні дають себе знати загостренням національних взаємин, офарблюючи контр-революційні реставраторські жадання в різні шовіністичні кольори (російський, український, єврейський шовінізм, антисемітизм і т. инш.).
5. Ми маємо на Україні, насамперед, посилення російського шовінізму. Коріння російського шовінізму, не дивлячись на економічну експропріяцію класів і груп, що є його основною підпорою (велика буржуазія, поміщики, вища військова й цивільна бюрократія), ще глибоко лежать у товщі російського міського міщанства (буржуазії) і в інтелігентсько-спецівському прошаруванні, при чому російський шовінізм на Україні зустрічає широку підтримку в масах російського міщанства на Україні. Зокрема шовіністично настроєні робітники нашого радянського апарату тисячами ниток звязані з такими ж робітниками, що обслуговують союзні апарати. Такі робітники до цього часу всупереч політиці й лінії партії, часто-густо потрібну для зміцнення радянської влади централізацію намагаються використати для боротьби з економічним і культурним розвитком національних республік.
