та комбінацій, розрахованих на те, щоб обдурити трудящі маси Західньої України й утворити зовнішню видимість розвязання українського національного питання на грунті польської буржуазної державности. До цього скеровано останнім часом і заходи Пілсудського: переговори про легалізацію підпільного українського університету, порівнююче послаблення темпу полонізації українських народніх шкіл, надання певної свободи кооперативним організаціям, що ними керують українські партії, повернення на роботу деякої кількости раніше звільнених українських урядовців і т. д., при чому все це відбувається в супроводі надзвичайного зміцнення репресій, скерованих проти робітничого класу й селянства.
3. Перехід західньо-української буржуазії, що раніше хиталася між орієнтацією на західні буржуазні уряди, на їхню ніби-то допомогу та орієнтацію на радянську владу,— на грунт погодження з польським фашизмом—є рішучим розривом з тенденціями до радянської орієнтації і з тими формами розвязання національного, зокрема українського питання, що провадить радянська влада. Погодження західньо-української з польською буржуазією визначає підтримку останньої в справі пригноблення робітничих і селянських мас Польщі, і одночасно освітлює перехід української буржуазії на бік польського фашизму в тій війні, що останній тепер за вказівками Лондону готує „проти Москви“,
