в) Боротьба за дальший розвиток національно-революційного руху проти погодження з польським фашистським урядом; охоплення своїм впливом дрібно-буржуазних елементів міста й села, що приєднуються до цього руху; боротьба з буржуазними й націоналістичними партіями та їхньою угодівською політикою.
г) Рішуча й тверда боротьба з контр-революційною кампанією наклепів та інсинуацій, що провадять українські буржуазно-націоналістичні петлюрівські й польсько-фашистські партії та організації проти радянської України й СРСР, проти ВКП(б) і КП(б)У; викриття в них дрібно-буржуазних вагань, сумнівів, напівугодівських елементів та груп у цьому питанні, ясна й чітка позиція в пропаганді та агітації серед робітничого класу й широких трудящих мас у питанні про ставлення до Радянської республіки.
д) Мобілізація всіх сил робітничого класу й широких трудящих мас Західньої України для боротьби проти інтервенційної політики Пілсудського.
e) Рішуче й безоговорочне подолання націоналістичного ухилу в своєму оточенні.
ЦК КП(б)У вважає за потрібне звернутися до Комінтерну та ЦК КПП, щоб вони розглянули питання національної політики ЦК КПЗУ та його позиції, і тим допомогли КПЗУ стати в усіх цих питаннях на правильний ленінський шлях.
