і не міг не мати цього переконання, що успішна боротьба з українським націоналізмом, який починає виявляти тепер підвищену активність як на Західній Україні, так і на Україні радянській, можлива тільки за щільного ідеологічного звязку КПЗУ з КП(б)У, тільки за рішучої боротьби з усілякими ухилами від ленінської лінії в національному питанні, звідки б вони не виходили.
2. ЦК КПЗУ констатує, що в виступах члена ЦК КП(б)У тов. Шумського виявилися ухили націоналістичного характеру, а саме: а) в недостатньому й несвоєчасному відокремленні від ухилів т. Хвильового, який висунув по лінії літературній гасло відокремлення від Москви та орієнтації на „психологічну Европу“, об'єктивно пішов назустріч українському націоналізмові, що ненавидить співробітництво українського пролетаріяту з російським пролетаріятом і який прагне капітуляції робітничо-селянської України перед капіталістичною Европою; б) в низці фактів, відзначених у останніх резолюціях ЦК КП(б)У, наприклад, у заяві, що в партії панує тип „презренного малоросса“, що „в комуніста-українця мало доказових аргументів, якими можна було б парирувати балачки українських націоналістів“ і т. инш. Тов. Шумський не тільки не відмовився від своїх помилок, а, навпаки, обстоюючи їх далі, тим самим пішов об'єктивно назустріч натискові націоналістичної дрібної буржуазії.
