Сторінка:Боротьба з нацiоналiстичними ухилами в КП(б)У та КПЗУ (1927).pdf/12

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


6. Треба констатувати певне тиснення на групи робітників і на членів партії російської націоналістичної великодержавної стихії, що прагне зберігати на радянській Україні за російською культурою те привілейоване становище, яким вона користувалася за царату. Таке тиснення об'єктивно підтримується окремими виступами всередині партії, що суперечать тій національній політиці, яку провадить партія, і що прямо грають на руку шовіністичному російському міщанству. Російський націоналістичний ухил у партії полягає в ігноруванні або недооцінці значіння національного питання на Україні, що її часто приховується інтернаціоналістичними фразами, яке виявляється: 1) в зменшуванні значіння України, як частини СРСР, у прагненні тлумачити утворення СРСР, як фактичну ліквідацію національних республік; 2) у проповіді нейтрального ставлення партії до розвитку української культури, у трактуванні її, як відсталої, селянської, в протилежність російській „пролетарській“; 3) в намаганнях за всяку ціну зберігти перевагу російської мови у внутрішньому державному, громадському й культурному житті України; 4) у формальному ставленні до проведення українізації, що її визнають часто лише на словах; 5) в некритичному повторенні шовіністичних великодержавних поглядів про так звану штучність українізації, незрозумілу для народу „галицьку“ мову й т. инш. і в культивуванні цих поглядів усередині