Сторінка:Боротьба з нацiоналiстичними ухилами в КП(б)У та КПЗУ (1927).pdf/13

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


партії; 6) в прагненні не провадити політики українізації по містах і серед пролетаріяту, обмеживши її лише селом; 7) в надзвичайно тенденційному роздмухуванні, окремих перекручувань підчас проведення українізації, в намаганнях змалювати їх, як цілу політичну систему порушень прав національних меншостей (росіян, євреїв).

Цей ухил об'єктивно скерований на послаблення партії, підриву її звязку з трудящими масами, він заховує в собі загрозу розриву між робітничим класом і селянством, підігріває український націоналістичний ухил і утруднює засвоювати національну політику членам партії, які її не засвоїли.

Партія до цього часу з успіхом перемагала цей ухил, і надалі буде провадити проти нього нещадну боротьбу, даючи гостру відсіч всім намаганням зірвати національну політику, яку провадить партія, чим би такі намагання не приховувалость.

7. Поруч із зростом російського шовінізму ми маємо перед собою безперечний зріст українського шовінізму. Революція розгромила куркульство — основну матеріяльну базу української контр-революції в минулому. Частина цього розгромленого куркульства за останні роки, до певної міри, знову підвелась на ноги. З куркульством старим і новим звязана певна частина сільської інтелігенції. Все ще недосить задовольняючий матеріяльний стан маси селянської інтелігенції, особливо