Сторінка:Боротьба з нацiоналiстичними ухилами в КП(б)У та КПЗУ (1927).pdf/28

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


Слідом за середньою буржуазією та зачатками великої, а також за верхівками буржуазної інтелігенції, репрезентованими УНДО, стають на шлях відходу від участи в національно-революційному русі (хоч ще і не зовсім певно, і роблячи в цьому напрямі лише перші кроки) і деякі елементи дрібної буржуазії, міської й сільської. Зберігаючи попередню зовнішню революційну фразеологію, українські радикали в дійсності йдуть за УНДО в питаннях державної політики, виступаючи в окремі угоди, а в деяких місцях і в постійний блок із ППС, що підтримує Пілсудського.

Помітно хитання серед окремих елементів з лівої течії УНДО (на чолі з газетою „Рада“, що репрезентує напрям колишнього президента західньо-української народньої республіки Петрушевича, хоч в цілому ця організація тепер пориває з УНДО, намагаючись намітити самостійну політику). Помічаються хитання та відходи в селянсько-міщанських організаціях, що до цього часу безпосередньо приєднувалися до національно-революційного руху. Антирадянський виступ у сеймі колишнього депутата сельроба — Васинчука, що організує тепер окрему селянську партію, яка фактично орієнтується на Пілсудського, є дуже показовим. У самому сельробі відбувається внутрішня зміна, при чому деякі, навіть провідні, елементи сельробів під впливом кампанії брехень та наклепів угодівської буржуазії проти Радянської України стали