Сторінка:Боротьба з нацiоналiстичними ухилами в КП(б)У та КПЗУ (1927).pdf/9

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


проведення національної політики на Україні ускладнялися тим, що відносна більшість пролетаріяту не була українською своєю мовою, це підтримувало всередині КП(б)У помилки в бік недооцінки національного питання на Україні, зокрема в бік люксембургіянських поглядів, що, проте, партія їх перемогла. Однією з основних умов, що забезпечила перемогу революції на Україні й створення УСРР під проводом пролетаріяту, яка ввійшла до складу СРСР, як вільний і рівноправний член, була найтісніша спілка робітничого класу України з робітничим класом Росії, ленінський комуністичний провід ВККІ і ЦК ВКП(б).

2. Радянська влада на Україні зміцніла в боротьбі на два фронти: проти поміщицько-буржуазної єдинонеділимської російської контр-революції (денікинщина) і проти дрібно-буржуазної української контр-революції (петлюрівщина), підтриманої в 1919 і 1920 роках польськими поміщиками й буржуазією на чолі з Пілсудським. Ця боротьба закінчилась повним розгромом російської й української контр-революції, знищенням їхньої основної соціяльної бази шляхом експропріяції поміщиків, буржуазії й передреволюційного куркульства, об'єднанням широких трудящих мас (насамперед селянства) навколо пролетаріяту, повним розкладом дрібно-буржуазних антирадянських партій (українські с.-д., україн. с.-рев., російські меншовики Бунд).