але і не аґрарний примітивізм та кольонїяльний тип взагалї (напр. Росія), тільки середньо-пропорціональне поміж сими двома полюсами, себто такий державно-економічний орґанїзм, який би насущні потреби народа покривав з помічних жерел власної держави, або осібна від инших, замкнена в собі продуктивна та споживча область, яка на случай крізи могла б сама істнувати поза зачиненими дверима. Се значить отже: жадний всепожираючий промисел, жадна така торговля, що веде до залежности від чужини, але й жадна занадто переважаюча хлїборобська господарка коштом вищих культурних домагань, тільки гармонїйна зміна та взаємне забезпечение суцїльности внутрі продукційного життя, так, аби ріжноманїтні життєві потреби високорозвиненого народу моглиб бути заспокоєні внутрі власних границь.[1] Вищенаведені умови державної автаркії — се, розумієть ся, ідеал, в життю дуже рідкий. Тим цїкавійше, що Україна вповнї відповідає всїм сим вимогам автарко-економічного ідеалу, та що під сим оглядом має цїлком запевнене своє майбутнє державне істнуваннє.
Одначе багато сучасних велико-держав дуже хорує під сим оглядом. Особливо напр. Анґлїя, наслїдком чого вся її полїтика, головно еґоїстичне утримуваннє самовладного панування над морем має виключно економічні мотиви і причини.[2] Таксамо Росія без України та без доступу до моря була б під сим оглядом у вельми скрутнім положенню. Звідсї ворожнеча її проти українських або фінляндських самостійних прямувань.
Коли великодержавна експансія давнїйше мала в першу чергу стратеґічно воєнний характер, за новітнїх часів вона здебільшого обумовлена економічними причинами. Великодержавна полїтика нашої доби розвиваєть ся під прапором економічного великокапіталїстичного імперіялїзму, котрий лише з традиції послуговуєть ся національною ідеолоґією, фактичнож переходить вже за межі національної держави сього ідеалу XIX ст.[3]
- ↑ R. Kjellen, 1. с. 162.
- ↑ R. Kjellen, 1. с. 158.
- ↑ В сїй всесвітній війні автаркічний момент грає одну з провідних роль. Центральні держави окружені та бльоковані антантою на сумнім досвідї відчувають всї приємні наслїдки невистарчаючої власної автаркії. Передвоєнний нїмецький плян Берлін — Баґдад та навманівська „Середня Европа“ чимало обумовлені були бажаннєм витворити автаркічну повну незалежність та самостійність, хоча поруч з тим у них (особливо у Навмана — „спільність окопів“)
