В нашім розумінню автономізм має стати правною нормою нового майбутнього державно-національного отже загальною засадою дальшого державно-національного будівництва, а не образливою милостинею, кинутою з палацїв державно-пануючих патриціїв до загарбаних їми насильно власних хат народів-кріпаків.
Такий автономизм не обмежуватиме природних визвольних прямувань поневолених народів, але тільки унеможливлюватиме дотеперішню сваволю державно-пануючих народів під еґидою суверенного абсолютизму, таким чином отже спричинить ся до здїйснення нарештї засади національної рівноправности, яко обовязуючої та основної норми майбутнього державного життя.
Реннер (котрий, як ми вже вище зазначили присвятив спеціяльну розвідку виясненню сього дуже цїкавого боку національної проблєми) так характеризує зміну, яка спричинить загальне правне унормуваннє нації: „Наслїдком такого перетворення нації в правну особу осягається очевидно новий й вищий ступінь культурн який відбігає від попереднїх так далеко, як часи цивільного процесу від часів права пястука, а до того ще осягаєть ся його так, що притім не потрібує й не буде затрачувати ся нї один культурний елємент, який містить ся в національности« (цит. праця, стр. 18).
Таким автономічним унормованнєм державно-національних відносин усунеть ся дотеперішнїй конфлїкт та антаґонїзм між державою й нацією, скинеть ся нарештї пута національного февдалїзму визиск та поневолюваннє одних народів другими, — словом, всї добре та загально відомі національні злиднї останнього часу. Се, на нашу думку, шлях до витворення того нового світогляду щодо державно-національної проблєми, котрий передбачає Челлєн, констатуючи невистарчальність істнуючих ідеолоґій в сих справах, які трактують взаємний стосунок між державою та нацією дуже однобоко або сутодержавно, або знову сутонацїонально.
Наслїдком сього відпаде, нарештї, небезпека того, щоб полїтичні прямування й розвиток якогось народу могли загрожувати світовий мир або були підпалювачами чи вогнищами міжнароднього пожару, як се бувало звичайно досї, з чим саме числить ся Челлєн, признаючи нації право самоозначення під полїтичним оглядом лише яко право на зєдиненнє і тільки з застереженнєм (оскільки се не спричини-
