Цю сторінку схвалено
— Я вже тут!
— Що? — розсердився заяць. — Ану щераз в долину!
— Добре! — сказав їжак.
І історія так само повторилася ще кількадесять разів, але так вдолині, як вгорі заяць все заставав їжачиху, то їжака, й думав, що це їжак його переганяє.
А за сороксьомим разом заяць таки не добіг до мети. Впав вичерпаний на середині борозди й зімлів. Коли прийшов до притомности, дав їжакові два карбованці золотом і пляшку вина та й поплентався засоромлений в свою конюшинку. Відтоді заєдно оминає їжака, бо соромиться його. А їжак лише підсміхається і думає собі: „Так, так, небоже. Не вистарчить мати силу в ногах, а треба мати ще й розум в голові!”
——o——
